Страх

Якщо я живу у мильній бульці, ти живеш у клубку. 

Твій клубок — це сумніви і страх довіряти. 

Моя булька — це ілюзії і ефемерна реальність, 

Яка маскує моє обличчя, глушить шепіт душі.

Моя мильна булька може луснути, тоді я втрачу все. І може навіть всіх. 

Хоча ні, певно таки хтось лишиться.

Якщо твій клубок трохи збільшиться — він задушить тебе. 

Якщо ж порветься — почуватимешся беззахисним і буде дуже моторошно.

Мусиш розплутувати. По трохи. 

Кажеш, що намагаєшся? Але одному не вийде.

Було б значно легше, якби ти розібрав цю стіну по каменю,

Чи хоча б відхилив завісу, якою прикрив стіну.

У тебе нічого не виходить, бо ти весь час боїшся. 

Замість того, щоб цінувати те найважливіше, що в тебе є 

(власне, завжди було і буде) — твій дім і твоє місто, — 

Ти обираєш за пріоритет те (і тих), що тягне тебе додолу. 

Те, що блискуче, але хитке і не певне. 

Те, що далі, а не те, що поруч. (краща здобич — ще не здобута здобич).

Тих, хто обіцяють, але ніколи не виконують. 

Тих, хто не певен, чого хочуть і не готові довіряти тобі.

Дім — це ті, хто завжди буде, 

Коли нікого іншого не виявиться поруч.

Місто — це там, куди ти повертатимешся

Після кожної подорожі, вдалої і не дуже.

У мене нічого не виходить, бо я весь час думаю:

А що, якщо це все дарма і насправді все, що в мене є це порожнеча?

Ніколи не кажу, що відчуваю, бо раптом насправді не відчуваю,

Раптом доведеться шкодувати.

Часом я роблю великі-привеликі зусилля,

Долаючи власні страхи і сумніви, які все ж менші, ніж твої,

Я дозволяю тобі відхилити на мить завісу
Стіни ж у мене взагалі немає, тільки напівспалені і напівзбудовані мости.

Занурюєш палець в бульку і торкаєшся до душі. 

Не чиню жодного спротиву, хоч і тремчу від страху. Таємно.

Колись моя булька може стати каменем.

А мені часом кортить стати сталкером, непробивним і бездушним.

Ось, що коїть з нами страх.

*

Ледь простягнувши руки,

Щойно віддавшись обіймам.

Капітулюємо вправно,

Рішення всі ненадійні.

Не віриш зеленоокій.

Не даєш жодного шансу

В жилах тече неспокій.

Не буде нового альянсу.

Перед очима блюр

Дим задурманює мозок.

Вибратися б з цих баюр,

Наслухались вдосталь казок.

*

Страх, страх, страх.
Один з найбільших людських гріхів. 
Зробив тебе одним із своїх дітлахів.
Розвіяти б його на лютих вітрах.
Страх... Для невдах.