Це просто байка, чарівна байка про те, що залишило солодкий спогад в серці про останню весну.
Весна штовхає до необдуманих вчинків. А літо спонукає до логіки, раціоналізму і прагматизму.
Це була найбурхливіша весна за всі мої ** роки.
Все починалось монотонно... Черговий семестр, що стартував 1 березня, обіцяв бути важким, довгим і насиченим. Ніхто ще не оклигав після зимового застою і повільно входив в ритм барвистого академічного життя і в повсякденні післявакаційні клопоти.
***
Весна наукова
Мені залишалось ще чимало попрацювати над науковою роботою. Ще б пак! Побудована суто на джерелах і співпраці з живими людьми, вона постійно доповнювалась новими фактами, цікавими деталями і коментарями головного респондента моїх інтерв’ю — Володимира Кучинського, та наукового керівника — Ярослава Грицака. Під кінець весни все закінчилось успішним захистом і чудовою рекомендацією. Аж шкода, тепер все літо бракуватиме клопіткої наукової роботи і тих людей, про яких і з якими я пишу.
***
Весна академічна
Разом із допрацюваннями над науковою роботою, весною довелось мати найцікавіший академічний семестр досі. Вдвічі більше спецкурсів, ніж будь-коли раніше. Важко виділити якийсь один, все було одинаково цікаво.
***
Танго весна.
З початком весни знову прийшла на уроки танго. Притягнула туди з собою новоспеченого знайомого, з яким абсолютно випадково познайомилась на останньому Зимовому балу в Домі Офіцерів. Цікаво було заново слухати давно засвоєну теорію і заодно усвідомлювати як багато я забула чи опустила колись. Танго-весна була прекрасна. Щотижневі мілонги, які я спершу в пориві танго-жадоби майже не пропускала; давно дорогі і цінні люди, з якими завжди приємно розмовляти і які часом відкриваються з нового боку... Ще багато добра. Прекрасна танго-весна.
***
Весна романтична.
Весна необдумана. Сповнена інтриг і несподіваних вечорів (ночей). Якби думала свіжо, якби хоч раз задумалась про те, що роблю, то не було б і половини пригод. ...І не було б чого згадати зараз і згодом.
***
Весна красива.
Завжди, коли говорила/думала про весну, мимоволі кривила невдоволену гримаску: фе, спершу сніги до колін, потім калюжі знову до колін, потім повені на Західній Україні, отруєння першими трускавками, безглуздий флірт, коти під вікнами, травнева спека, коротенькі сукенки на бліденькому після зими тілі... Цієї весни я зрозуміла, яка вона красива! Природа досконала, барвиста, неповторна! Весняні кольори гріли душу. Я зустрічала весну з відкритими обіймами, ловила в свій бік чарівні посмішки, проводила незабутні миті, спостерігала цвітіння дерев, ніжилась в перших квітах і на першій зеленій траві, танцювала в загадкових місцинах і з загадковими юнаками, знайомилась з новими людьми, вмиротворено поренала у марево в солодких обіймах. Весна щаслива.
Саме цим весна і прекрасна... Тим, що залишеє сліди всередині і весь наступний рік виринає в пам'яті.
Весна штовхає... Штовхала і буде штовхати!
