четвер, 19 листопада 2009 р.

Love is a losing game


От цікаво, чи можна любов назвати грою? Ми закохуємось і переходимо з рівня на рівень, відчуваємо азарт, нестримний потяг і бажання пізнати більше, все сильшіше захоплюємось, все більше часу їй приділяємо, так глибоко занурюємось в неї, що здається їй не буде кінця і тоді почуваємось щасливими, бо нам затишно, коли в нас є любов. Тому ми боїмось її вратити. Однак трапляється, що щось іде не так, нам не вдається подолати перешкоду. За короткий час ми втрачаємо все, чого так тяжко здобували. І тоді ми усвідомлюємо, що game over. Казці кінець. От тільки молодців немає, лише жертви...

Fire-fire

Це саме той колір.




Кохання з вогнем.

вівторок, 17 листопада 2009 р.

А ви знаєте правило 80 на 20?!

Двадцять відсотків суспільства користується вісімдесятьма відсотками всіх засобів і споживає вісімдесят відсотків того, що можна спожити. І випродуковує вісімдесят відсотків ідей і глибоких роздумів. А решті вистачає тих двадцяти відсотків, що зостаються.

« — це якось без сенсу.
— що саме?
— ну... життя тих вісімдесяти відсотків.
— а звідки ти знаєш, що твоє життя має сенс?...»

І.С.

суботу, 14 листопада 2009 р.

Роздуми про добро

Не раз ми стверджуємо, що світ, в якому живемо — жорстокий і несправедливий, що навколо повно негараздів і годі добитись від когось співчуття в найважчі хвилини. Цей світ робимо ми самі і в такому разі не маємо права скаржитись. Кожен може зробити щось добре, хай навіть дрібку, це змусить інших задуматись і зробити те саме. Дарувати тепло і любов так просто. Відкрий своє серце.

Добро — це морально-етична цінність, що протистоїть злу, а точніше — це позитивні моменти в житті людини, що відповідають її зацікавленням, мріям і пристастям.
Здебільшого, людям від природи властиве бажання добра. Воно є не тільки гіпотетичним, а й вродженою основою в самій людській сутності, яка є постійною і стабільною для всіх людей, в усі часи і на всіх територіях.
Безсумнівно, ця моральна чеснота пов’язана із волею людини, тому може бути непостійною і мінливою залежно від її настрою чи стану. перед кожною людиною постає проблема вибору між добром і злом, і кожен сам, згідно зі своїми моральними засадами і переконаннями, повинен вирішувати, що він обере.
На жаль, жити тільки добром в сучасному світі дуже важко, значно легше бути жорстоким і байдужим. Люди перестали допомагати один одному, робити добрі справи, дотримуватись найелементарніших правил поведінки. Кудись поділись чуйність, доброзичливість, любов і повага до інших. Хоч у світі цілком очевидне існування природнього та незмінного добра, що виявляється в ідеях досконалості та неймовірної перфекції в органічних ісотах і творіннях.
В українському прислів’ї говориться: «Робиш добро — не кайся, робиш зло — зла сподівайся». І справді, якщо творитимеш добро — воно повернеться тобі сторицею, але якщо ти замислив щось недобре — те саме отримаєш натомість, адже все в цьому світі взаємопов’язане. Є ще одне прислів’я : «Як ти до людей, так і люди до тебе», а у Святому Письмі сказано: «Відступи від зла й чини добро, і житимеш повіки!» (Пс. 37.27).
Добрими є такі вчинки, які не суперечать Божим Заповідям. Добра людина ніколи не скривдить ближнього, не заздритиме, не привласнить собі того, що надбане працею інших. Така людина не матиме гріха лінощів, гордині, лихослів’я, крадіжок і таке інше. Буття доброї людини виявляється у високоморальній діяльності і по

ведінці та доброчесності. Наприклад, допомогти старим, дітям, хворим і немічним чи підтримати в складній ситуації того, хто цього потребує.Кожна людина повинна пам’ятати це і робити добро, бо, як твердить українське народне прислів’я, «Хто робить погане того страх жене, а біда зустрічає».Будьмо добрими, живімо за Божими Законами і світ зміниться на краще!
(Дещо переосмислений академічний твір)

четвер, 12 листопада 2009 р.

Нейтрально про карантин


Останнім часом багато читаю. Ну я взагалі завжди багато читаю. Проте зараз — незаплановані вакації — карантин, який змушує мене більшість часу проводити вдома. Вирішила зайнятись потрібними речима. Докінчую недописані університетські роботи, відновлюю контакти з давніми знайомими і, звісно, читаю в своє задоволення. Нарешті маю змогу читати, чого душа бажає. Таку розкіш рідко можу собі дозволити в процесі навчального року, адже завжди бракує часу.
Протягом останніх двох тижнів осилила близько 20 книжок, серед яких дещо шедевральне — Матіос, Маркес, дещо українське — Кокотюха, подружжя Шевченків, дещо французьке — Марґрет Дюрас, Ромен Гарі, дещо австрійське — Інґеборґ Бахман, дещо академічне — Яковенко, Грицак, Русина та інше.
Завзято напосідаю на Ізабелу Сову. Про неї ще буде мова згодом. Сьогодні докупила чергові її книжки.
Тішусь, що є чим зайнятись, в іншому разі — зійшла б з розуму.


Нещодавно, нишпорячи в мережах прочитала такі речі:

«На книжных полках можно найти большое количество романов, когда герои расстаются на пике отношений и живут всю жизнь вдалеке друг от друга воспоминаниями этих чувств, находят себе новых избранников чем-то похожих на своего возлюбленного... Живут этим первым чувством» — доля правди в тому є.


знимка піврічної давності, проте актуальна

вівторок, 10 листопада 2009 р.

Новий початок

Так вже трапилось, що зараз не найкраща смуга в моєму житті. Зазвичай, це помаранчеві, жовті, червоні, а подекуди навіть рожеві барви (прихований підтекст). Однак, зараз все в чорно-сірих тонах. Це мене засмучує, але це мине. Моє життя дуже барвисте і різностороннє. Тому слід було чекати, що колись мене накриє і темною хвилею. Проте не буває нічого просто так. Людині потрібні різні відчуття, різні емоції, багато різного досвіду. Знаю, що попереду все буде з малинкою та вершками. А ще вишні, ваніль і мигдаль. Помаранчевий светрик і стільки сережок, скільки тільки вміститься в моїй найбільшій шкатулці. І багато-багато квітів! Це що, сентименти? Трохи. Вперше і востаннє.
Я переїжджаю зі своїм дилетантським шкрябанням, попередньо знищивши всі дописи в попередньому блозі і не зберігши їх на своєму комп’ютері. Тут мене ще довго ніхто не знайде.