Жіноче Обличчя Української Театральної Сцени

Прелюдія №2 до гендерно-театрального академічного ессе.

Існує поширена думка, що сцена — територія радше чоловіча, аніж жіноча. Про це часто говорять знавці театрального простору, а також самі актори. Є значно більше відомих акторів-чоловіків, ніж жінок. Це саме стосується театральних критиків, драматургів, сценографів, режисерів і, звичайно, художніх керівників. Відповідно, переважна більшість глядачів та поціновувачів театру — жінки. Зрештою, ця тенденція спостерігається не лише в театрі. Відомі чоловіки — явище більш звичне, ніж відомі жінки.

Коли на гендерних студіях в Українському Католицькому Університеті в весняному семестрі 2011 р. викладачка запропонувала групі скласти список сотні відомих українських жінок, то після півгодинного штурму мозку, спільними зусиллями ми лише спромоглися скласти список, який налічував заледве чотири десятки знаменитих українок від Київсьої Русі (Княгиня Ольга) до Незалежної України (Юлія Тимошенко). Щодо театралок, то, методом консенсусу, справді відомими визнали лише трьох — Марію Заньковецьку, Соломію Крушельницьку та Олімпію Добровольську, і додали їх у список.

Однак, хіба відсутність розповсюдженої інформації про життєвий шлях і творчість інших діячок українського театру свідчить про те, що вони менш видатні? Звичайно, що ні. Це просто суттєвий недолік української гуманітарної політики, в контексті якої ми чуємо більше про жінок-політиків чи бізнез-леді, аніж про діячок культури і мистецва. Втім, ситуація потрохи стає кращою; передусім це стосується письменниць і поетес та майстринь художньої фотографії. Варто сподіватись, невдовзі ця тенденція дійде і до українського театру.

Щоб звузити територію дослідження, у ессе йдеться про трьох видатних жінок українського театрального простору, які є вихідцями зі Львова і є представниками різних театральних професій, в історичному контексті. Це Тетяна Каспрук (провідна актриса і співзасновниця Львівського Молодіжного (тепер Академічного) театру ім. Леся Курбаса), Світлана Веселка (одна з лідируючих українських театральних критиків кінця ХХ - початку ХХІ століття) та Вірляна Ткач (режисер театру Ля МаМа та засновник Мистецької групи "Яра").

Ессе з'явиться незабаром. В оригіналі англійською мовою.