Вона була сумна, бо її боліло серце. А мене серце ще не
боліло; а може я хочу, щоб всі думали, що не боліло;
а може я сама не знаю. І я сказала їй:
я заздрю тобіздається, я так відчувати не вміюа може просто боюсьрозчарувань і болюз хвилевими насолодами легшеале воно ефемерне і несправжнєпросто симуляція щастяа справжнє може завдати болючих ранякі все кривавлятьі не пускаютьа воля в кінці безконечного тунелютунель — це вихор пережиттівтому заздрю***Якийсь вірш вийшов. Білий. Гіркий.Не сумуй маленька, життя випробовує наші серденька. Та вони міцні.
Немає коментарів:
Дописати коментар