Темрява зближує, розсуває межі, загострює відчуття, дарує свободу дій. В темряві пізнаються нові, незвідані емоції, що зводять з розуму. Вона щоразу інша, щоразу пропонує нові враження. Темношкіра Тоні Моррісон розповідає: «Темрява має п’ять або шість відтінків. Є шовковисті, є й вовняні. Деякі порожнисті, а деякі — ніби пальці. Всі вони не стійкі. Змінюються з однієї барви чорноти на іншу». Ось така кольорова темнота.
Пітьма — це глибокі сутінки, хоч око вийми. Коли ти цілком позбавлений зору, загострюються слух та запах. Народжуються зовсім різні відчуття. Мурашки бігають по шкірі від найменшого доторку будь-чого... будь-кого; прискорюється пульс. Пітьма породжує переживання: страх. Проте хто сказав, що переляк — це погано? Справді поганим є ніколи не звідати всього багатого спектру емоцій та відчуттів. Пітьма породжує переживання: задоволення. Ти шаленієш від одержаних відчуттів, збуджуєшся, забуваєш про все на світі, хочеш ще і ще; аж до світанку, який все зруйнує, проте залишить тобі неймовірні спогади.
Ночі бувають різними. Кожна неповторна. Вчись впіймати особливість кожної.
На останок, Олесь Гончар, який чудово розуміє ніч:
«Найкоротші у світі ночі — ночі закоханих. Незчуєшся, як і змайне така ніч, відпливе зорями, відбагряніє загравами за Дніпром. Замерехтить сріблястий туман світанку над сагою і садки наскрізь просвітяться — розвиднятися буде. І хто з людей, із тих, хто найраніше встає, побачить, як двоє виходять із ночі, взявшись за руки, згадає і свої сріблясті тумани тих найщасливіших світань, що зустрічали двоє закоханих десь біля хвіртки, коли вже й пора, а розстатись несила, бо не все ще переговорено, не надивлено ще йому на неї, а їй на нього...»
Люблю ніч, темряву, пітьму...
Немає коментарів:
Дописати коментар