Тиха ніч

Коли в наші дні в центральному кварталі зникає електрика, спершу настає подив, потім обурення, а потім... блаженство. Дивно, адже це трапляється вкрай рідко, майже ніколи. Маса обурення, бо що вони собі думають, куди ж ввечері без світла, ще й взимку. Неймовірне блаженство! Задоволення від тиші, спокою і відсутності дратівливих звуків, до яких ми, зрештою, звикли.

Як часто всю ніч гуде пральна чи посудомийна машинка. Як гучно снують машини надворі. Вночі мама пригріває малечі молоко, а тато закладає інгидієнти у хлібопічку. На це так бракує часу вдень, тому всі роблять домашні справи вночі. Ми звикли чудово абстрагуватись від цих монотонних звуків. Можемо навіть читати книжки, студіювати університетські дисципліни, працювати над дисертацією чи навіть вчити на пам’ять вірші. Проте, ці сучасні вже звичні звуки насправді страшенно шумні і надзвичайно контрастною є їх відсутність. Коли знинає електрика...

Добре мати вдома свічки. В мене завжди є. Багато. Різної форми і кольорів. Розcтавивши їх по всій кімнаті і всівшись на підлогу, я відчула давно незвіданий затишок. В тиші здавалося, що змогла б зосередитись тоді на чому завгодно. Ще не хотілося спати. Я обрала собі заняття. Відкрила найбільшу шухляду і недовго думаючи вивалила все на підлогу.

Дивовижно, скільки дивних і давніх речей я там познаходила: записки, непотрібні браслетики і персні, малюнки, подаровані мені сестрою та кузинками, якісь фотознімки, олівці, ксерокопії з якихось книжок, одна чайна ложка, сіль і цукор в пакетиках, конспект з європейських цивілізацій та ще якогось минулорічного семінару, який проводив наш професор, а також підставки під горнятка, давно списані блокноти і навіть один власний вірш. Звісно, перелік безконечний. Щиро дивуюсь, як могло дійти до такого захаращення, адже доволі систематично роблю ґрунтовні прибирання, особливо останнім часом. Складаю по кольорах шкарпетки чи намагаюсь зробити рівненький стосик з різних за формої шаликів та хустинок. При цьому якось трапилось так, що я зовсім нехтувала тією єдиною шухлядою. Багато часу знадобилось, щоб намилуватись всіма знахідками. Багато з них навіяли милі спогади, зворушливу ностальгію. Звісно, не про чайну ложку йдеться. Потім я почала повільно сортувати всі оті дрібниці. На деякі речі востаннє опускала погляд, обдаровувала усмішкою і опускала до смітника. Всьому іншому дбайливо знаходила своє нове місце. Тепер шухляда зовсім порожня. Тимчасово. Може зберігатиму там свої чудові свічки, хто зна.

Невдовзі я солодко заснула. І проспала всі вранішні пари, адже електричний будильник не спрацював.