Відчуваю Тепло

Сьогодні влаштовую собі милі спогади, які маю за останній рік. Тут найзворушливіша творчість, що будь-коли була мені присвячена близькими людьми.

1. Вірш

Не волосся — вогонь,

і не погляд, а постріл!

І пелюстки долонь розтулились вітрам навздогін.

Може завтра ти зіллям огненним спопелятимеш простір

і останню вологу тобі

віддадуть стебелини тугі

різних квітів і трав,

і коріння дерев, і джерела,

темний мох на камінні старому, як світ.

Не волосся, а сонце -- спекотне, веселе,

що увечері втомлено сіло спочити на цвіт.

2. Сліди на асфальті

3. Cліди на пергаменті

4. Cліди в серці. Моя ніч.

5. Poem

Just wait until

Twenty minutes

How to waste

For some eternity

For some a taste

For me – it doesn’t matter much

I am traditional as such

And if you haven’t had your fill

Just wait until

Twenty minutes

How to waste

For some eternity

For some a taste

So write a longer poem please

(I will not get down on my knees)

And if you haven’t had your fill

Just wait until.