Варіації на тему жіночої дружби

Вона взагалі існує?! Одвічна загадка. Я не вірила. Зрештою, як і багато людей.Як нещодавно виявилось — даремно. Життя, при чому моє власне, довело мені, що я жахливо помилялась.

Міркування, які супроводжували мене все життя виглядали так: жінки це такі сучки, які свідомо і сплановано руйнують всім життя, в тому числі собі. Жінки — це вселенське зло. Жінки покликані розбивати чужі сім’ї, відбивати чужих чоловіків, руйнувати чуже щастя. Розплідниці розпусти, спокуси і залежності. Мстиві і заздрісні. Інтригантки та істерички. Всі жінки — відьми.

Щодня я отримувала підтвердженя цьому. Щомиті. З кожною наступною, яку зустрічала на шляху. Як не дивно, я ніколи не відчувала жіночої солідарності. В моєму житті з ранніх років найважливішими людьми з оточення були хлопчики, хлопці і чоловіки. Ми часто висміювали жіночу кумедну логіку, поведінку, психологію і навіть зовнішність. Я завжди була своя серед пацанів. Tomboy — характеризували мене американські скаути, з якими познайомилась якось влітку. Мені було років чотирнадцять.

Проте ситуація колись мусіла змінитись. З часом (з віком!) мене почали смертельно ревнувати дівчата моїх друзів-чоловіків. Вони з неймовірною швидкістю і спритністю вносили деструкцію у наші стосунки і дружба блискавично руйнувалась. Як доміно. Як картковий будиночок. Тоді я, закономірно, ненавиділа їх ще більше і чомусь страшенно ображалась. Паршиві сучки! Була налаштована проти всіх жінок в засаді і справді не розуміла як можна з ними щось мати до справи.

Їхня реакція і досі незмінна на мої винятково дружні контакти з їхніми чоловіками. Тут все по-старому.

Однак, в моїй свідомості дещо змінилося. Суттєво змінилося. Не знаю як пояснити це. Мабуть, просто хотілось спробувати щось нове. Якось я просто стала відкритішою до них і почала пускати в моє життя. Спочатку була ВОНА, ПЕРША.... ПРІМА. Пристрасна, гаряча, палка, вогненна, богемна. Назавжди залишиться єдиною і неймовірно особливою. Зрештою, наші стосунки ґрунтувались не на дружбі спочатку. Дещо інше. Інше... У нас було пів року. Мені цього цілком вистачило, щоб мати неймовірні спогади решту свого життя. Вона розмалювала мої будні яскравими барвами, позбавила маси комплексів, стала родзинкою в моєму житті, а головне — цілком змінила світобачення. Я почала дивитись на жінок зовсім іншими очима. Відтоді я захоплююсь, дивуюсь, насолоджуюсь. А іноді навіть розумію.

Коли наші часи вже минали, з’явилась ще одна — АНГЕЛА. Чиста, світла, духовна, біла, невинна, щира, сердечна. Таких більше не існує. Вона впала з небес і робить життя всіх простішим. Неймовірно наївна, що є її найбільшою окрасої, при тому по-життєвому мудра. Авантюрна, креативна і смілива. Вона як оберіг. Моє миле дитя. Крихітна філліола. Вона завжди робить легше. Лікує найтяжчі рани.

Була ще одна. Нарешті я знову зустріла цю пташку. ПЕКТОРА. Вона з мого далекого минулого. Я відкрила її одного разу, багато років після знайомства, і потягнулась до неї. Чому не помічала її раніше? Сліпота?! Ніжна, тендітна, довірлива, віддана, делікатна і страшенно дотепна. Дуже різна. Часом дівчисько, — юнка в кросівках, а часом вишукана королева, за якою повертаюсь голови обидві статі. Вона завжди розуміє. Все розуміє. Не потребує слів.

Мудрість віків вчить, що друзі пізнаються в біді. Я мала змогу переконатись в їхній щирості. В мої найгірші години саме ці три феміни не дали несказанним тузі і печалі зжерти мене. Прибігти покинувши всі свої справи. Всю ніч тримати мене за руку. П’ять годин розмовляти по телефону. Цілісінький тиждень вигадувати що раз інші розваги, аби лиш я не думала про свої нещастя. Не задавати дурних запитань, не жаліти, не плескати по плечі, а просто слухати. Або мовчати зі мною. Жертовно. Сердечно. Віддано.

Цих жінок я ніколи не забуду, не покину, не віддам, не зраджу, не дам в образу.

.............................

Так, я люблю жінок. А чоловіків? Тепер час задуматись над цим.