Ні для кого не є новиною, що в Україні існує чимало субкультур. Це такі соціальні угрупування, які об’єднані спільними специфічними вподобаннями і більше чи менше виходять за рамки загальноприйнятих норм. В країні існує надзвичайно багато течій субкультур. Здебільшого це модні віяння із Заходу, особливо Сполучених Штатів Америки.
Причини їх формування різноманітні. Зокрема бажання і внутрішня потреба виділитись із загальної сірої маси за рахунок нетрадиційного одягу і поведінки; спроба самовираження, вияв індивідуальності; намагання стати у центрі уваги; метод протесту дітей (підлітків) проти дорослих. Останнім часом, до субкультур здебільшого належить молодь, хоча, досі існує так звана «стара школа».
В субкультур, як і в будь-яких інших угрупувань, є велика кількість супровідних атрибутів і ознак, які виокремлюють їх з-поміж «нормальних» людей. Найяскравішими і найпомітнішими прикладами є сленг (часто з великим вмістом нецензурних слів і лайки); стиль одягу і зачіски (яскраві кольори у представників субкультур гіппі, реґґі й панків та похмурі, з домінуючим чорним — у ґотів і металістів); стиль життя і поведінки (регулярні зустрічі представників окремих субкультур, традиційне проведення часу; викикнення у них чогось на зразок ритуалів); стабільний емоційний стан (емо — завжди сумні, дуже чутливі, витатуйовують сльозу під оком, кольори — поєднання чорного з рожевим; ґоти — похмурі, гнітючі, навіть страшні, задумуються про кінець світу, часто чинять суїцид, їх головний символ — скелет, чи зображення смерті в каптурі з холодною зброєю); нікнейми (прізвиська, які обирають собі представники субкультур).
Проте головним каталізатором майже всіх субкультур є музика. Багато з них сформувалось на підставі музичних захоплень засновників угруповань. Часто назви субкультур виникали за назвами музичних стилів (панки — панк; металісти — геві метал; рокери — рок, гард рок; репери — реп, гіп-гоп та ін.). Музика — невід’ємний елемент будь-яких субкультур. Вона надихає їх представників, об’єднує між собою. Музичні тексти і мелодії несуть головний настрій угруповань. Налаштовують їх до творчості, медитації.
Також субкультури виникають за статусом (мажори, лохи), назвами гобі (байкери, клабери), зовнішнім виглядом (растамани, скінгеди, нудисти, босяки) та чимало інших.
Під впливи субкультур найчастіше потрапляють підлітки, які прагнуть у такий спосіб привернути до себе увагу. У час розвитку і перехідного періоду від дитини до дорослого (який може тривати багато років) підлітки є дуже чутливими до всього зовнішнього світу. Тяжко реагують на брехню, на особисті стосунки, на невдачі, на зміни і т. п. Часом присутня недовіра до батьків, яких такі проблемні підлітки вважають чи не найбільшими ворогами.
Стаючи частиною якоїсь субкультури, вони намагаються бунтувати і виявляти численні спротиви і своє нерозуміння світу. Шукають і, головне, знаходять собі авторитети серед музичних виконавців, субкультурних ватажків, якихось неординарних, яскравих, але ймовірно кримінальних постатей тощо. Молодь бачить в субкультурах багато привабливого, скажімо, практично відсутність заборон, обов’язків, потреби відповідальності... Вони просто йдуть за течією, разом із собі подібними, і не задумуються про майбутнє. Найприкріше те, що, навіть виділившись з так званих «сірих мас», вони стають цілком «бездумними масами», якими легко маніпулювати і відмивати гроші.
Загальновідомим фактом є те, що невід’ємними атрибутама у майже будь-якій субкультурі є алкоголь, цигарки, вільний секс, наркотики та галюциногенні речовини. Тому для виробників і розповсюджувачів цих речовин, а також лікарів (психоаналітиків, венерологів) та ін. існування проблемної молоді є дуже необхідною. Але, мабуть, найбільше з них користають їхні ж ватажки, які використовують несвідому й легкокоманіпульовану молодь у власних потребах. Тут може йтися про кримінальні злочини, навіть убивства.
Я вважаю, що субкультури — це спосіб самовираження здебільшого закомплексованих людей, яким не вдалося привабити до себе увагу нічим іншим, окрім свого зовнішнього вигляду. Частково в цьому є провина батьків, які не зуміли навчити своїх дітей відрізняти добре від поганого (щоправда, вважається, що великою кількістю представників субкультур серед підлітків є діти з неблагополучних чи неповних сімей, або ті, чиї батьки в період дозрівання їх дітей знаходились за кордоном на заробітках). А частково і влади, яка закриває очі на діяльність і розповсюдження субкультур, що може в результаті привести до фатальних наслідків.
Від початку нового тисячоліття кількість субкультур дуже сильно збільшилась. Виникли зовсім нові, чудернацькі і наразі зовсім незрозумілі мені течії. Ось кілька прикладів: покоління Х, вершники на драконах, глушителі, какофоністи, рейвери, стріт-едж, паркур, кіберкультура та багато ін.
Ми не можемо конролювати виникнення субкультур, оскільки потреба в них все одно буде завжди. Залишається сподіватись лише на те, що віяння, які з’являються будуть креативними, а не деструктивними, і не приноситимуть шкоди оточенню, натомість розвиватимуть і об’єднуватимуть ініціативну молодь.
