Я щиро любила Стіва, жодного разу в житті його не бачивши.
Зараз я вже закінчую університет, а з першим Mac-ом в своєму житті я познайомилась ще у три роки. Далеко на початку 90-х комп'ютери були шаленим дефіцитом і предметом розкошу в Україні, але моєму батькові якось вдалося роздобути великий та не дуже портативний Apple. Силуюсь пригадати, що то була за модель, але пам'ять зраджує. Батьки, обоє професори, використовували комп'ютер здебільшого для роботи, проте часто дозволяли мені бавитись в тепер уже класичні ігри. Невдовзі, в 1996 році, їм випала нагода потрапити в США, що теж вважалося заповітною мрією кожного середньостатистичного українця. Серед численних коштовних дарунків, які вони привезли всій родині, був наш черговий Mac. Важко повірити, але він досі працює. Звісно, ми змінили вже десь із дюжину комп'ютерів з того часу, але того, привезеного з США, ніяк не наважуємось здихатись. Зайве зауважувати, що кожним нашим комп'ютером з далекого 1993-го і дотепер був Mac.
Здавалося, моєю найбільшою проблемою в молодших класах школи було те, що я не могла обмінюватись із друзями компактами з іграми, адже у решти були PC. Тільки трохи згодом я почала розуміти як сильно мені пощастило. Яким кумедним мені це все здається тепер! Зрештою, коли я була у 8-му класі, моя вчителька з англійської мови дала завдання написати твір про якусь переворотну револіцію 20-го століття та презентувати її перед усім класом. Перш ніж почати свою презентацію мені довелось послухати про Пеніцилін, Зникнення імперій та Дослідження Космосу. Клас не очікував почути те, що приготувала я. Я, завжди віддалена від техніки, розповідала про модерні комп'ютерні технології, про те як сильно ми завдячуємо Apple та
його революційному впливу на життя мільйонів людей. Починала із біографій Стіва і Воза, які знала на зубок. Плавно перейшла до історії Apple від заснування до останніх генерацій
Power Book. За декорації в мене панували численні знімки комп'ютерних геніїв та їхніх винаходів, які я завбачливо підготувала наперед та власний iPod. Мене спантеличено, але зацікавлено слухали однокласники. Пригадую, я тоді отримала найвищих бал і стала заслуженим знавцем Apple у всій школі.
Я досі не вмію користуватись Windows, досі не знаю що таке комп'ютерні віруси і врешті не потерпаю від огидних дизайнів та типографій. За це я довіку буду вдячна Стіву, а Mac завжди буде моїм вибором.
Я лише один день тому повернулася до України з США. Я провела там кілька місяців і за цей час була у більш, ніж пів десятку крамниць Apple, зокрема в Баффало, де я рівно місяць тому купила свій досконалий та розкішний MacBookAir (так і крутиться в голові з його реклами: New, Faster), Нью Йорку, Філадельфії, Вашингтоні, тощо. Бездоганний сервіс, приємний і компетентний персонал, і завжди чудові відвідувачі з витонченим смаком.
Ще кілька годин тому, в літаку рейсу Нью-Йорк-Лондон, ми ділилися з випадковим новим знайомим із Шотландії про те як любимо Apple, про те, наскільки простішим стане наше життя з OS X Lion та iCloud і про те, яким генієм є Стів Джобс. А сьогодні вранці, першим, що я довідалась, коли прокинулась, — що його не стало.
Це вперше я написала щось на честь чийогось відходу в краще в життя. Може тому що, ще ніколи стикалась із тим, коли зовсім не ясно хто ж посяде на його місце? В цьому випадку, загальновідоме правило, що всіх можна замінити, зовсім не спрацьовує.
Дякую тобі Стів, спи спокійно.
У. Я.
06. 10. 2011
