От цікаво, чи можна любов назвати грою? Ми закохуємось і переходимо з рівня на рівень, відчуваємо азарт, нестримний потяг і бажання пізнати більше, все сильшіше захоплюємось, все більше часу їй приділяємо, так глибоко занурюємось в неї, що здається їй не буде кінця і тоді почуваємось щасливими, бо нам затишно, коли в нас є любов. Тому ми боїмось її вратити. Однак трапляється, що щось іде не так, нам не вдається подолати перешкоду. За короткий час ми втрачаємо все, чого так тяжко здобували. І тоді ми усвідомлюємо, що game over. Казці кінець. От тільки молодців немає, лише жертви...
Немає коментарів:
Дописати коментар