Так вже трапилось, що зараз не найкраща смуга в моєму житті. Зазвичай, це помаранчеві, жовті, червоні, а подекуди навіть рожеві барви (прихований підтекст). Однак, зараз все в чорно-сірих тонах. Це мене засмучує, але це мине. Моє життя дуже барвисте і різностороннє. Тому слід було чекати, що колись мене накриє і темною хвилею. Проте не буває нічого просто так. Людині потрібні різні відчуття, різні емоції, багато різного досвіду. Знаю, що попереду все буде з малинкою та вершками. А ще вишні, ваніль і мигдаль. Помаранчевий светрик і стільки сережок, скільки тільки вміститься в моїй найбільшій шкатулці. І багато-багато квітів! Це що, сентименти? Трохи. Вперше і востаннє.
Я переїжджаю зі своїм дилетантським шкрябанням, попередньо знищивши всі дописи в попередньому блозі і не зберігши їх на своєму комп’ютері. Тут мене ще довго ніхто не знайде.
Немає коментарів:
Дописати коментар