Alter ego

Я добрий вогняний птах. Мешкаю то далеко, то близько. Люблю осінь і дощ, книги і мистецтво, особливо театр, нові простори і вершини. Винятковою любов’ю люблю ніч, але вчусь прокидатися вранці. Також люблю несподіванки, хоча часом кажу, що не люблю. Ненавиджу неправду, зате люблю байки. Воліла б зробити стрибок в далеке минуле, ніж в далеке майбутнє. Найбільшої втіхи приносять успіхи — власні і близьких людей, а ще помаранчі, чорний шоколад, червоне вино і ейфорія від закупів нових книг, танців у несподіваних місцях і знайомств з чарівними людьми. В людях ціную доброзичливість, інтелект і особливі вміння. За день можу випити від трьох до восьми горнят кави. Багато читаю. Часто мандрую. Цікавлюсь історією, культурною антропологією, соціологією, постмодерністською філософією, візуальними мистецтвами. Хочу знати все. Головне в житті — тепло, обійми, надихаючий вигляд з вікна і ті, завдяки яким любиш осінь і дощ, книги і мистецтво, особливо театр…

Фенікс — це Вогненна птаха, яка цінує свободу, шукає палких відчуттів, прагне нових знань і не всім дає себе розгледіти.

Загибель Твітера

Перепост з Фейсбука від 21 січня

Я у твітері вже близько п'яти років і констатую: твітер останнім часом — повне лайно. 

Дивовижно, як з найблагороднішої соцмережі, не засміченої фотографіями, зайвою приватною інформацією, з мінімальним об'ємом знаків у повідомленнях, раптом утворився смітник. Віднедавна там вже цілком тотальна деструкція. Пабліки інтелектуалів (колишніх інтелектуалів?) — це тепер суцільні реплаї і розмови "ні про що". Всі неодмінно розповідають про свої найрутинніші будні, скиглять, недоречно коментують, фліртують і ведуть публічні переписки, наче це чат. Чи у вас аж таке нудне чи самотнє життя, що ви вдаєтесь до привертання уваги в такий спосіб? Чи вам аж так зле, що потребуєте масового підбадьорення та підтирання сліз? Часом складається саме таке враження. Від новомоднього "мімімі" вже просто нудить. Хоч у невеликих кількостях, це часом буває навіть мило, але ж не у кожному пості! Бути добрим — добре, але усюди й з усіма, ще й публічно, — це занадто.


Колись це була прекрасна платформа для обміну корисною інформацією та цікавими лінками, швидкісної трансляції подій та новин, а також для взаємної допомоги, скажімо у пошуку чи реалізації чогось. Натомість сьогодні стрічка рясніє абсолютно зайвою, ба навіть, шкідливою інформацією і на виловлювання чогось вартісного йде надто багато часу. 


Дивовижно, як багато я встигла зробити стерши свій акаунт всього на кілька днів. В рази менша кількість зайвої інформації, заодно нагнітання та чужих приватних історій, до яких мені нема ніякого діла, натомість багато  книг та живого спілкування, чи принаймні значно доречнішого скайпу, далися взнаки. За цей короткий час я справилась з багатьма дедлайнами, поспілкувалась з цінними людьми виключно на актуальні для всіх сторін теми, прийняла кілька суттєвих рішень і справді відпочила. 

Більшість із тих, кого я там фоловлю — справді фантастично цікаві люди, які багато досягнули у житті і навіть не думають на цьому зупинятись. Проте навіть вони, на привеликий жаль, з'їхали на безнадійний деструктив.



Цим всім я не закликаю повитирати акаунти, чи перестати дописувати. Нічого такого. Просто невелика ідея для нас всіх почати трохи фільтрувати базар. Може хтось почує і твітер як фенікс переродиться у свій початковий стан і почне знов приносити користь?

Улюблене з Sex and the City

Секс і Місто — єдиний серіал, який я подивилась повністю. Ба навіть, більше, ніж один раз.
Це складно пояснити, чому так. Я завжди стверджувала, що не люблю, не дивлюсь і не бачу сенсу в серіалах. Знаю, що є чимало прихильників стежити за багатосерійними сюжетами і може й справді деякі з цих сюжетів варті уваги. Проте, для мене це безпідставна трата часу, до того ж, персонажі та одноманітність швидко набридають. Якщо вдаватись в деталі і бути відвертою, то признаюсь, що були певні спроби — Друзі, симпатичний Хаус, може ще щось... Ага, Твін Пікс і Амерікан Хоррор Сторі! Проте, щоб усі сезони, від початку до кінця, та ще й із зацікавленням — то ні. З Секс і Місто у нас теж спочатку не складалось. А потім, може зо три роки тому, він мене якимось чином (не без впливу середовища) втягнув. Здається, я не традиційна прихильниця цього серіалу. Жодного з персонажів я не можу назвати улюбленим, з жодним не асоціюю себе і не певна, що хотіла б мати когось схожого на них серед своїх друзів. Проте цілісність і продуманість образів, а ще той факт, що серіал рясніє просто фантастичними перлами, не залишили мене байдужою і час від часу якийсь рендомний епізод має здатність надзвичайно підняти настрій.

Ось деякі із перлів, які особливо подобаються: 

Керрі: Нащо мати дівчину у спідниці, якщо можна мати дівчину з реклами спідниць.

Міранда: У мене є теорія: чоловіки таємно ненавидять усіх вродливих дівчат, бо саме такі дівчата принижували їх у школі.

Міранда не могла встояти перед своїм образом, що відбивався в окулярах Скіпера.

Керрі: Було б круто, якби я не озирнулася

Шарлотта: Якщо перше побачення закінчується сексом, далі у вас буде тільки секс.

Керрі: Може в чоловіків алергія на моногамію?!

Міранда: Щоб мати гарного чоловіка треба просто народити його.

What if I am? If you am, you am..!

Керрі: У всіх стосунках настає момент, коли романтика поступається місцем реальності.

Саманта: Всі відомі мені стосунки базуються на брехні та взаємних ілюзіях.

Нью-Йорк — місто, яке рухається так швидко, що недільну газету ви отримуєте в суботу.

Керрі: Я хочу, щоб ти познайомився з моїми подругами. Супермен: Я і так чудово знаю твоїх подруг. Шарлотта брюнетка, Міранда руденька, а Саманта — торба з неприємностями.

Керрі: Нехай вогонь винайшли чоловіки, зате жінки першими навчилися ним гратися.

Стенфорд: У мене три психіатри: один, щоб мене жаліти, другий, щоб лаяти, а третій — просто гарний чоловік.

Міранда: Гетеросексуальний святий грааль.

Міранда: Повіриш ти, повірить і він.

Керрі: "Я люблю тебе", — маленька фраза, яку прагне почути кожна дівчина через тиждень після знайомства.

Саманта: Ідеальний кандидат завжди кепський у ліжку

Керрі: Ми зберігаємо старі сукні, а старих коханців викидаємо без жалю.

Керрі про свій перший (і єдиний) поцілунок з дівчиною: Це було не так вже й погано; на смак як курка.

Причина, чому люди ходять на перші побачення — це надія на прощальний поцілунок біля вхідних дверей. На секунду все завмирає, коли двоє людей схиляються до можливого спільного майбутнього.

Керрі: Найгірші хлопці — ті, які погано цілуються. Ну гаразд, вони найкращі з найгірших.

Керрі: Я почула власну брехню і зрозуміла, що він мені подобається. Щойно я усвідомила, що знову брешу, я зрозуміла, що він дуже мені подобається.

Саманта: Якщо здається, що ідеальних чоловіків не буває, може правильно й здається.

Міранда: Скиглимо, коли в нас немає хлопців, і скиглимо, коли вони в нас є.

Саманта:  Змагання з колишніми коханцями завжди існує. Воно полягає в тому, хто помре більш нещасним.

Саманта: Моя мати в моєму віці мала трьох дітей і п'яного чоловіка. А я маю трьох п'яних подруг

Керрі: Ми зациклюємось на стосунках, які вважаємо незакінченими.

Керрі: В мене сьогодні був наймиліший оргазм в житті і всеодно Саманта мене пересексила… 

Керрі: Коли чоловік діє нахабно, кажуть, що він романтик. Коли так діє жінка, то вона або у відчаї або божевільна. 

Саманта: Коли розлючується чоловік, він суворий, а коли жінка, — вона емоційна.

Керрі: Цікава штука наші потреби. Іноді, коли їх задовільняють, потреби відпадають самі по собі.

Керрі: Не люблю чоловіків з таксами. Не дає собі раду зі справжнім псом, з жінкою не справиться тим паче.

Любити, як відомо, платити. Жизнь, як відомо, боль

Як важко любити геніїв. Вони такі далекі у своїй досконалості від нас, приземлених. Завжди витають у своїх химерних думках, надто складно говорять, дивляться на нас каламутним поглядом.

Їм погано вдається бути турботливими, вони забувають важливі для нас дрібниці, а часом навіть суттєві речі, вони рідко поруч, навіть якщо в полі зору.

Так важко любити.. А часом здається, що зовсім неможливо. Зате.. принаймні.. можна старатись. Це загартовує наше терпіння. Це додає їм сил.

Адже безкорислива любов життєдайна і цілюща. Вона може додати геніям енергії для творіння важливого, прекрасного і змістовного.

Генії.. Вони насправді цінують нашу любов. Навіть, якщо не вміють про це сказати. Або бояться.

Салют, земля! Я є, я жива.

Бідний нещасний покинутий блог. Ще одна жертва моєї байдужості. 
Так легко знайти собі важливіші справи. Зрештою, це можна сказати у будь-якому випадку. Проте, мені справді було ніколи. Я собі займалась важливими справами одразу на двох континентах, а писала тихо в стіл. Бо іноді так треба.

Принцип ентропії. Філософія життя

The principle of entropy

"Why does cigarette smoke never go back into the cigarette? Why do molecules spread away from each other? Why does a spilled drop of ink never reform? Because the Universe moves towards a state of dissipation. That is the principle of entropy. The tendency of the Universe to evolve toward a state of increasing disorder. The principle of entropy is related to the arrow of time. A result of the expansion of the Universe. But what will happen when gravitational forces counter-balance the forces of expansion? Or if the energy of the quantum void proves too weak? At that moment, the universe might enter its phase of contraction. The Big Crunch. So what'll become of time? Will it reverse?

No one knows the answer.

__________________

Принцип энтропии

Почему дым не возвращается в сигарету? Почему молекулы разлетаются друг от друга? Почему клякса не приобретает четкую форму? Потому что Вселенная стремится к распаду. Это и есть принцип энтропии, стремление Вселенной к состоянию растущего беспорядка. принцип энтропии связан с понятием стрелы времени, результатом расширения Вселенной. Но что если сила гравитации перевесит расширяющую силу или энергия квантового вакуума окажется слишком слабой? В этот момент во Вселенной может начаться стадия сжатия, „Большой Хлопок“. Так что же произойдет со временем? пойдет ли оно вспять?

Никто не знает ответа.

__________________

З фільму Mr. Nobody (2009)

Інші блискучі цитати звідти тут.

Кілька місяців по тому

Нарешті настав час, коли невизначеність і суперечливі враження від повернення до України із тривалого перебування в Сполучених Штатах майже зовсім згасли. Від великої американської пригоди минуло кілька місяців і весь цей час я великими зусиллями заново пристосовувалась до рідних реалій. Ні, я в жодному разі не хотіла залишитись там. Аніскілечки! Більше того, істина, яку я чітко усвідомила для себе — я європейка, перед усім українка; і перебування в жодній країні, хай як довго, за жодних обставин не змінить такої моєї самоідентифікації.

Вражало інше. Повернувшись, довелось швидко надолужувати пропущене в університеті, громадській діяльності, в сім'ї. Довелось повернутись до життя, яким жила всі попередні роки і до людей, яких не бачила багато місяців. Зараз я вже розумію, що проблема полягала в тому, що така величезна кількість змін в житті і свідомості відбулася тільки для мене. Для тих, хто зустрів мене тут, все було більш-менш так само і вони чекали від мене того, до чого звикли раніше. Але ж це було зовсім неможливо.

***

До свободи, яку я отримала (власне помешкання, велика зарплата, багато вільного часу, свої правила) було дуже легко звикнути. Таку свободу могла дати практично будь-яка країна; тому зрозумійте, я зовсім не з тих, хто вірить в "американську мрію" і прагне її. Повернувшись, слід було знову враховувати побажання і правила інших людей. Багатьох. Занадто багатьох. Це турбувало мене. Турбувало настільки, що мені тривалий час не вдавалось опанувати себе і стримувати наплив все нових хвиль емоцій, — здебільшого обурення та нерозуміння. Мене турбувало понад десять нецікавих предметів на семестр в університеті, Інтернет, який ніколи й ніде не виправдовув очікування, турбувало, що моя кімната знаходиться в помешканні батьків, а не де-інде, турбували неамбітні і наївні друзі, а також знайомі, що задовольнялись низькими зарплатами. Найбільше турбувала втрата власної мотивації і неможливість реалізовувати так чітко побудовані в США плани.

Кілька рятівних подій, що відбулись в листопаді-січні все ж не давали мені зовсім скиснути. Передусім, TEDxLviv. Ретельна підготовка до події і потужна команда організаторів давали життєдайну силу, коли інші джерела були сухі. Низка чудових вистав в театрі ім. Леся Курбаса, які я ковтала з особливою жадобою. Один-єдиний предмет в університеті, все ж змушував мене ходити туди радісно і пом'якшував загальне враження від сумної навчальної програми. Це був курс незвичного погляду на історію мистецтва на пострадянському просторі з геніальною заокеанською професоркою. Цей випадок також остаточно переламав мій стереотип, про те, що хорошими викладачами можуть бути лише чоловіки. Відбулось також кілька зустрічей із моїми найбільшими авторитетами. Імен не називатиму, але подумки дякую всім і кожному окремо.

Однак, між цими подіями був якийсь незрозумілий стан байдужості і браку енергії. Практично жодна справа не приносила задоволення. Безглузді фільми, ліниве перегортання сторінок художніх книжок, сотні переслуханих пісень, години дивлення в стелю. Це все було настільки не на часі і настільки недоречне в контексті потреба спрямувати сили в потрібне русло.

***

Старий дизайн

Старий дизайн стає новим

Подібно до цієї косметичної трансформації дизайну майже цілком запущеного і забутого блогу, останнім часом я відчула зміни у власній свідомості. Чекати невідомо на що можна вічно.

Одразу взятись за здійснення якихось надзвичайно масштабних задуманих кілька місяців тому планів, мені звісно не вдастся — надто багато часу було змарновано.

Недавно вирішила також почати новий блог, де викладатиму статті та рецензії, що стосуються моєї цілком свідомо обраної і шанованої спеціалізації — історії.

***

Своїми відчуттями я поділилась з однією-єдиною метою: коли раптом хтось, хто опинився у схожій ситуації чи з будь-якої причини втратив мотивацію, прочитає це, нехай зрозуміє: знаків з неба чи якихось відвертих поштовхів не буде. Це з області фантастики. Якщо ознаки вашого стану відверто помітні і ви не байжужі людям, які вас люблять — це ніяк вам не допоможе. Підтримка близьких ще більше заганяє в депресію, бо люди швидко звикають, до того, що їм співчувають або жаліють їх і тоді дуже складно викарапкатись з цього стану. Якщо ж ви така сильна людина, яка приховує свої емоції — ви знову ж таки не в найкращій ситуації, бо разом з тим ви приховуєте свій страх, що вас не зрозуміють, що іншим буде байдуже...

Знаходьте своє щастя. Творіть свій успіх. Вболівайте за свій добробут. Робіть добро, щоб його робили й для вас. Не зраджуйте своїм переконанням.

Сердечно,

А.

Монолог Лакі українською, дві версії.

Любителям Беккета та поціновувачам перекладацьких талантів.

Лакі — один з п'яти персонажів п'єси видатного драматурга, ірландця за походженням, володаря Нобелівської премії, Семюеля Беккета "Чекаючи на Ґодо". П'єса, жанр якої абсурдна трагікомедія на дві дії, вийшла друком в 1949 р. Першим втіленням на сцені стала постановка п'єси паризьким театром "Вавілон", прем'єра відбулася 1953 р.

ЛАКІ: Приймаючи як зазначено в останніх загальновідомих працях Кулакера та Шомана буття антропоморфного Бога кваквакваква з білою бородою кваква який перебуває поза часом і простором та з високості божественної апатії божественної афамбії божественної афазії щиро любить усіх нас за винятком хіба що з невідомих причин але час покаже, [sic!] та страждає подібно до святої Міранди разом із тими хто з невідомих причин але час покаже занурені у буремне занурені у вогняне чиє полум’я якщо так триватиме й далі то ті хто своїми сумнівами спопелять небозвід а саме висадять пекло у небеса такі блакитні вряди-годи і сьогодні спокійні такі упокорені спокоєм котрий хоча й з перебоями є не менш жаданим але не будемо лізти поперед і з іншого боку враховуючи в результаті незавершених досліджень не будемо лізти поперед досліджень незавершених разом з тим увінчаних Акакакакадемією Антропопопометрії Франкфурта-на-Аймурі Членке та Мудека встановлено й не викликає жодного сумніву стосовно до людських намірів які в результаті недовершених досліджень недовершених Членке та Мудека встановлено мовлено оновлено як витікає стікає стікає але не будемо лізти поперед із невідомих причин в результаті праць Кулакера та Шомана з цілковитою очевидністю показано настільки очевидно що зусиллями Пердова та Ригана незавершеними незавершеними з невідомих причин Членке та Мудека незавершеними незавершеними очевидно що людина всупереч протилежним твердженням що людина на Аймурі Членке та Мудека що людина зрештою словом що людина словом нарешті попри значні успіхи в галузі харчування та асенізації худне і водночас поруч із невідомих причин попри небачене піднесення фізичної культури запровадження різноманітних марних барвних видів спорту таких як теніс футбол перегони на велосипедах ногами плавання кінний спорт авіація конація теніс ковзани на льоду на асфальті теніс авіація в усіх різновидах зимовий спорт літній осінній осінній теніс великий дрібний земляний притрамбований авіація теніс хокей на траві у морі в повітрі пеніцилін сурогати замінники словом я закругляюся водночас поруч із меншати з невідомих причин попри теніс я закругляюся авіація гольф як на дев’ять так і на дев’ятнадцять лунок теніс на льоду словом із невідомих причин у департаментах Льонтре Жаб’є Теляпасе Курвуазьє а саме водночас поруч із невідомих причин худнути збігатися я закругляюся Льонпасе словом непоправні втрати на душ відколи помер Вольтер що складають два метри чотири грами на душ приблизно в середньому цілі числа нормальна вага гола в Нормандії з невідомих причин словом нарешті не має значення факти всі тут а з іншого боку враховуючи те що є набагато серйознішим і пов’язано з набагато серйознішими що у світлі світла дослідів Стайнвега та Петермана пов’язано з серйознішим пов’язано з іще набагато серйознішим у світлі світла марних дослідів Стайнвега та Петермана у долині у горах на березі моря у дворі і вода і вогонь повітря таке саме і земля а саме повітря й земля узимку повітря й земля пустеля кам’яна узимку на жаль сьомогу року їхнього строку збоку земля море каміння у глибинах узимку понад морем над землею усією гей я закругляюся з невідомих причин попри теніс усі факти тут з невідомих причин я закругляюся чия черга словом нарешті на жаль чия черга для каміння хто своїми сумнівами я закругляюсь але не будемо лізти поперед я закругляюсь голова водночас поруч із невідомих причин попри теніс чия черга борода полум’я сльози каміння таке блакитне таке упокорене на жаль голова голова голова голова у Нормандії попри теніс марні зусилля незавершені серйозніше каміння словом я закругляюся на жаль на жаль марні незавершені голова голова у Нормандії попри теніс голова на жаль каміння Мудек Мудек […] Теніс!.. Каміння!.. Таке упокорене!.. Мудек!.. Незавершені!..

Пер. з фр. Володимир Діброва

["Французька п'єса ХХ століття. Театральний авангард" (Київ: Основи, 1993)]

ЛАКІ: Дане існування як сказано в публічних працях Пунчера і Ватмана особистого Бога кваквакваква з білою бородою кваквакваква поза часом і без продовження який з висот божественної апатії божественної асамбії божественної афазії прещиро любить нас за малими винятками з незнаних нам причин та час покаже і страждає як божественна Міранда з тими що з незнаних нам причин та час покаже вкинені у муки вкинені в вогонь якого полум’я якщо це потриває а хто б тут сумнівався то запалить склепіння іншими словами пекло висадить до неба такого синього спокійного і тихого такого тихого і з тишею яка хоч і переривана є краща як ніщо та не спішім і беручи щобільше до уваги що внаслідок праць що залишились незакінчені увінчані Академією Антропометрії у Срак-у-Пізті Тестєва і Кунарда поза всяким сумнівом встановлено за всяким іншим сумнівом крім того що тримається до праць людей що внаслідок нескінчених ще праць Тестєва і Кунарда встановлено як буде слідувати але не спішім з причин незнаних в наслідок публічних праць Пунчера і Ватмана встановлено поза всіма сумнівами що з уваги на праці Пердова і Виверга що залишились незакінчені з причин незнаних і Тестєва та Кунарда що залишились незакінчені встановлено що багато заперечують що людина в Пізті Тестєва і Кунарда що людина в Срак-у що людина одним словом що людина коротко всупереч крокуванням харчування і випорожнювання витрати і худіння витрати і худіння і рівночасно й рівнобіжно щобільше з невідомих нам причин і всупереч крокуванням фізичної культури і практикування спортів таких як теніс і футбол біг їзда вельосипедом плавання літання їждження зсування намагання камоґі лещетарство теніс усіх родів умирання літунство спорти усіх родів гокей всіх родів пеніциліна і сукцеданея одним словом я продовжую літання зсування ґольф понад дев’ять і вісімнадцять дір теніс усіх родів одним словом з причин незнаних в Єбгамі в Хуйгамі в Дургамі і Ґоноргамі іменні рівночасно й рівнобіжно і щобільше з причин незнаних але час покаже зникає я продовжую Дургамі Ґоноргамі словом мертва втрата на одну голову від смерти єпископа Берклі що на мелодію одного сантиметра і чотири грами на голову заокруглено менш більш до найближчого десятого добра міра круглі цифри зовсім голі у панчохах з Коннемара одним словом з незнаних нам причин без уваги якої ваги факти маємо і беручи до уваги те що більш далеко більш серйозне що у світлі світлі світлі надаремних трудів Штайнвеґа і Пітермана що на долах горах на морях на ріках що течуть водою що течуть вогнем повітря таке саме а тоді земля іменно повітря а тоді земля в великім холоді в великій темряві повітря і земля оселя з каменю в великій глибині в великім холоді на морі на землі в повітрі я продовжую з причин незнаних без уваги на теніс факти маємо та час покаже я продовжую на жаль на жаль далі далі коротко у гарній далі далі оселі з каменю хто може сумніватися продовжую та не спішім продовжую череп никне никне никне і рівночасно рівнобіжно і щобільше з незнаних нам причин, [sic!] без уваги на теніс далі далі борода полумя [sic!] сльози камінь такий синій і такий спокійний на жаль на жаль далі далі череп череп череп череп в Коннемара без уваги на теніс занедбані праці незакінчені і ще серйозніше оселя з каменю словом я продовжую на жаль на жаль занедбані і незакінчені череп череп в Коннемара без уваги на теніс череп на жаль каміння Кунард […] теніс . . . каміння . . . Кунард . . . нескінчені . . .

Пер. з англ. Богдан Бойчук

["Сучасність" (Мюнхен, 1972)]

***

Текст п'єси англійською тут.