The Best Think I Like About…

Lviv: the most beautiful city in the world. I adore it’s social life, various events, friendly people, 4 seasons, architecture...

I love it's Rynok Square, wet track, tram bell, small cafes, newspapers, musical notes, cigars, flavored coffee, books (a lot of books, their smell…), book stores, lions, fountains, art galleries, music, jazz, street musitians, confectionery masterpieces, cinnamon, fashion, pigeons, parks, loneliness, despair, infinite happiness.

retro. tango.

Tango in the Market Square. Tango on the pavement. Tango in the Powder Tower. Tango on the roof. Tango in the heart.

Lviv is a valuable treasure.

Lviv is a passion.

Lviv is a mistery.

Ab imo pectore (з глибини душі)

Колись я писала ессе про залежності. На днях знайшла його в себе на комп’ютері — приємно було перечитати, адже текст ішов з глибини душі. Пригадую, пишучи я дуже захопилась процесом, виникало багато думок. В мене було небагато часу, щоб розкрити концепт і передати всі свої міркування, оскільки це було домашнім завданям на наступний день. Традиційно прагнула виокриметись і написати щось зовсім відмінне від інших, принаймні з моєї групи. Отож, щоб уникнути прісних і надто поширених стереотипних опіній про пороки сьогодення, я почала роздумувати що ж для мене самої є залежністю. Ну не алкоголізм, нікотин чи таблетки точно. Як і не більшість поширених вад. Так вже сталось, що не страждаю жодною заразою, чому дуже рада. Хіба лише кавою зловживаю, але і то не завжди, а лише в особливо напружені моменти мого студентського існування. Надто довго роздумувати не довелося, я одразу визначила, без чого не здатна жити. Це — ...

А втім, ось воно ессе. Дізнавайтесь по порядку. В такому ж вигляді, в якому я подала його на розгляд досвідчених експертів.

Залежність. Мій погляд

Однією із загрозливих проблем сучасності є залежність молодих людей (і не тільки) від різного роду спокус. Особливо гостро вона лежить сьогодні, у час стрімкого розвитку науки і техніки, що тягне за собою жорстку конкуренцію у всіх аспектах людської діяльності. Тому не дивно, що в мас-медія широко висвітлюють і застерігають проти залежностей. Здебільшого, в засобах масової інформації йдеться про згубну тягу до алкоголю, куріння, наркотиків, азартних ігор, інтернету; про зловживання їжею (зокрема, солодощами), кавою, ліками — знеболюючими, заспокійливими і снодійними, які виробники пропонують як панацею від усіх бід; про такі нездорові схильності як німфоманія, клептоманія та шопоголізм тощо. Цей ряд ще довго можна доповнювати.

Прийнято вважати, що залежність — це концепт із суто негативною конотацією. В одному з інтернет-ресурсів зустрічається така дефініція: «залежність — це дошкульне явище, яке завжди буде актуальною проблемою...» (http://www.netnarkotik.ru/ua_zalezhnist). Загалом, в сучасних працях, присвячених цій тематиці, домінують різко негативні оцінки цього поняття.

Але я хотіла б спростувати, що всі залежності є неодмінно дошкульними явищами. Звісно, якщо йдеться про алкоголізм, наркоманію, залежність від таблеток і т.п., то тут очевидно немає позитивного, ба, навіть нейтрального контексту.

Отже, в якому контексті можна говорити про залежність як про явище позитивне?

Спробую сформулювати інше визначення залежності, яке я вважаю більш об’єктивним. Залежність — це нестримна тяга людини до чогось. До чогось... А чи може це щось бути позитивним явищем? З упевненістю і на власному прикладі відповім, що так. Існують залежності, які не приносять ані жодної шкоди організмові, ані оточуючим, а навпаки сприяють працевіддачі, навчанню, а іншим приносить радість від споглядання. Серед таких залежностей називаю мистецтво, літературу, різного роду творчість.

Щодо мене, то вже рівно рік я насолоджуюсь одною потужною залежністю. Мова йде про танго. Аргентинське танго.

Аргентинське танго — танцювальний жанр, який з’явився у Буенос Айресі (Аргентина) на зламі 19 і 20 століть і фактично був створений емігрантами з Європи. У результаті зіткнення культур європейців і корінного латино-американського населення, і виник цей новий танець як спосіб самовираженння за допомогою музики. Танго народжене з багатьох інших танців, зокрема хабанери, польки, вальсу, корріди та ін.

Зараз танго танцюють без перебільшенння в усьому світі. Один невідомий тангеро на сторінках інтернет-форуму московського танго-клубу висловився так з цього приводу: «тангоманія... це дійсно манія, епідемія, яка захопила весь світ. Мабуть лише Арктика і Антарктика залишаються поза зоною її досяжності». Цікаву думку висловив мій знайомий тангеро: «танго — це окрема всесвітня мережа». І справді, куди б ми не поїхали, всюди існують танго-клуби, куди легко можна потрапити і відчути себе «своїм серед своїх».

Аргентинське танго — танець, що танцюють в парі, танець для двох. Традиційно, партнер запрошує партнерку на три танці. Перший — це знайомство в парі, другий — це тісний зв’язок, кульмінація, а третій — це прощання. Якщо партнери вже знайомі між собою, то це може моделюватись трохи по-іншому. Тангеро неодмінно повинні додержуватись етикету та спеціальних правил поведінки (Codigos) на танцполі. Унікальність танцю поляає в тому, що це повна імпровізація, а не заздалегідь завчений ланцюжок рухів. Оскільки танго — імпровізація на рівні кроку. Тому повноцінний танець може вийти навіть з тим, хто танго ніколи не танцював, а просто відчуває партнера.

Важко передати словами ті відчуття, яке пара відчуває танцюючи. Перш за все, виникає тісний емоційний, майже інтимний, зв’язок. Байдуже, чи люди, що танцюють в парі знайомі чи ні, чи подобаються один одному, чи ненавидять, чи одружені між собою, чи вперше бачаться... Це все відходить на задній план. В цьому є щось незвичне і цікаве.

Це соціальний танець, тому в ньому немає суперницва, межа між викладачами і учнями відносна. Кожен сьогоднішній учень вже завтра може передавати свої знання комусь ще, а відтак і самому стати вчителем.

Дозвілля з танго дуже цікаве і захоплююче. Щотижня відбуваються танго-вечірки, що називаються мілонгами. Для тангеро — це улюблений час. На мілонги ретельно вибираються, форма одягу — елегантна, обов’язкове спеціальне взуття.

Ця залежність, як і будь-яка інша, має певні особливі характерні симптоми. Спробую сформулювати головні з них: у тангеро почуваються нещасними, якщо вони не мають нагоди танцювати принаймні один раз в тиждень; вони всюди носять/возять з собою пару танцювального взуття; слухають танго-музику постійно; у їхньому вечірньому гардеробі домінує чорний колір; з приходом у танго, погляд на взуття та одяг різко міняється; будь-яка площа розглядається виключно з точки зору можливості її пристосування до танцполу; часто танцюють подумки; тангеро в кожній розмові щось згадують про танго; для них світ ділиться на танцюючих і тих бідолах, які не танцюють; вони не уявляюють своє життя з нетанцюючою людиною; весь час у повсякденному житті вони імітують танго-фігури, часом навіть не контролюючи власних дій.

Для нас, тангеро, танго — це життя, а життя — це танго. І навіть, якщо ми цілком виснажені, танго заряджає нас енергією, створює особливий настрій, абстрагує від повсякденних клопотів і суспільних проблем, відправляє у приємне забуття, за межі реальності. Невідомо чому, але факт, що як тільки ми ступаємо на танцпол, відчуваємо безмежне щастя і задоволення, аналогій яким нема в повсякденному житті. Живемо від мілонги до мілонги; весь тиждень в думках повертаючись до попередньої і з величезним нетерпінням очікуючи наступної. Дивимось десятки-сотні відео в інтернеті, намагаючись запам’ятати і скопіювати рухи аргентинських метрів танго. Вишуковуємо стільки ж нових треків і без кінця їх прослуховуємо; а чуючи музику уявляємо, як танцювали б під неї.

Танго пропонує цікаве, насичене проведення часу. Як правило тангеро збираються принаймні раз на тиждень на мілонзі, але також часто зустрічаються в кав’ярнях, щоб поспілкуватись і випити разом кави. Завдяки стійким правилам етикету, атмосфера у танго-середовищі (у клубах, на мілонгах чи заняттях, на дозвіллі) дуже приємна і сприяє розвиткові хороших манер у членів спільноти. Тангеро — це здебільшого прихильники старої школи галантності і ввічливості. Це інтелігентне товариство, де окрім власне танцю відбувається цікаве спілкування, переважно на світські теми (література, музика кіно, культурні події Львова та інших міст). Танго пропагує здоровий спосіб життя — на мілонгах чи будь-яких інших заходах танго заборонено курити, а постійні тренування на заняттях сприяють хорошому фізичному стану та зменшенню зайвої ваги. Крім того, приналежність до такої спільноти сприяє усвідомленню людиною свого місця в соціумі і своєї важливості для нього. Бути в танго-спільноті — це чудова нагода знайти хороших друзів і близьких за духом людей.

Звісно, це залежність. Але чи варто з нею боротися?...

Варто затямити

Males and females do not represent two discrete populations, heterosexual and homosexual. The world is not to be divided into sheep and goats. Not all things are black nor all things white. It is a fundamental of taxonomy that nature rarely deals with discrete categories. Only the human mind invents categories and tries to force facts into separated pigeon-holes. The living world is a continuum in each and every one of its aspects. The sooner we learn this concerning human sexual behavior the sooner we shall reach a sound understanding of the realities of sex. (Alfred Kinsey, Sexual Behaviour in the Human Male, 1948)

Причини утворення субкультурних середовищ в Україні

Ні для кого не є новиною, що в Україні існує чимало субкультур. Це такі соціальні угрупування, які об’єднані спільними специфічними вподобаннями і більше чи менше виходять за рамки загальноприйнятих норм. В країні існує надзвичайно багато течій субкультур. Здебільшого це модні віяння із Заходу, особливо Сполучених Штатів Америки.

Причини їх формування різноманітні. Зокрема бажання і внутрішня потреба виділитись із загальної сірої маси за рахунок нетрадиційного одягу і поведінки; спроба самовираження, вияв індивідуальності; намагання стати у центрі уваги; метод протесту дітей (підлітків) проти дорослих. Останнім часом, до субкультур здебільшого належить молодь, хоча, досі існує так звана «стара школа».

В субкультур, як і в будь-яких інших угрупувань, є велика кількість супровідних атрибутів і ознак, які виокремлюють їх з-поміж «нормальних» людей. Найяскравішими і найпомітнішими прикладами є сленг (часто з великим вмістом нецензурних слів і лайки); стиль одягу і зачіски (яскраві кольори у представників субкультур гіппі, реґґі й панків та похмурі, з домінуючим чорним — у ґотів і металістів); стиль життя і поведінки (регулярні зустрічі представників окремих субкультур, традиційне проведення часу; викикнення у них чогось на зразок ритуалів); стабільний емоційний стан (емо — завжди сумні, дуже чутливі, витатуйовують сльозу під оком, кольори — поєднання чорного з рожевим; ґоти — похмурі, гнітючі, навіть страшні, задумуються про кінець світу, часто чинять суїцид, їх головний символ — скелет, чи зображення смерті в каптурі з холодною зброєю); нікнейми (прізвиська, які обирають собі представники субкультур).

Проте головним каталізатором майже всіх субкультур є музика. Багато з них сформувалось на підставі музичних захоплень засновників угруповань. Часто назви субкультур виникали за назвами музичних стилів (панки — панк; металісти — геві метал; рокери — рок, гард рок; репери — реп, гіп-гоп та ін.). Музика — невід’ємний елемент будь-яких субкультур. Вона надихає їх представників, об’єднує між собою. Музичні тексти і мелодії несуть головний настрій угруповань. Налаштовують їх до творчості, медитації.

Також субкультури виникають за статусом (мажори, лохи), назвами гобі (байкери, клабери), зовнішнім виглядом (растамани, скінгеди, нудисти, босяки) та чимало інших.

Під впливи субкультур найчастіше потрапляють підлітки, які прагнуть у такий спосіб привернути до себе увагу. У час розвитку і перехідного періоду від дитини до дорослого (який може тривати багато років) підлітки є дуже чутливими до всього зовнішнього світу. Тяжко реагують на брехню, на особисті стосунки, на невдачі, на зміни і т. п. Часом присутня недовіра до батьків, яких такі проблемні підлітки вважають чи не найбільшими ворогами.

Стаючи частиною якоїсь субкультури, вони намагаються бунтувати і виявляти численні спротиви і своє нерозуміння світу. Шукають і, головне, знаходять собі авторитети серед музичних виконавців, субкультурних ватажків, якихось неординарних, яскравих, але ймовірно кримінальних постатей тощо. Молодь бачить в субкультурах багато привабливого, скажімо, практично відсутність заборон, обов’язків, потреби відповідальності... Вони просто йдуть за течією, разом із собі подібними, і не задумуються про майбутнє. Найприкріше те, що, навіть виділившись з так званих «сірих мас», вони стають цілком «бездумними масами», якими легко маніпулювати і відмивати гроші.

Загальновідомим фактом є те, що невід’ємними атрибутама у майже будь-якій субкультурі є алкоголь, цигарки, вільний секс, наркотики та галюциногенні речовини. Тому для виробників і розповсюджувачів цих речовин, а також лікарів (психоаналітиків, венерологів) та ін. існування проблемної молоді є дуже необхідною. Але, мабуть, найбільше з них користають їхні ж ватажки, які використовують несвідому й легкокоманіпульовану молодь у власних потребах. Тут може йтися про кримінальні злочини, навіть убивства.

Я вважаю, що субкультури — це спосіб самовираження здебільшого закомплексованих людей, яким не вдалося привабити до себе увагу нічим іншим, окрім свого зовнішнього вигляду. Частково в цьому є провина батьків, які не зуміли навчити своїх дітей відрізняти добре від поганого (щоправда, вважається, що великою кількістю представників субкультур серед підлітків є діти з неблагополучних чи неповних сімей, або ті, чиї батьки в період дозрівання їх дітей знаходились за кордоном на заробітках). А частково і влади, яка закриває очі на діяльність і розповсюдження субкультур, що може в результаті привести до фатальних наслідків.

Від початку нового тисячоліття кількість субкультур дуже сильно збільшилась. Виникли зовсім нові, чудернацькі і наразі зовсім незрозумілі мені течії. Ось кілька прикладів: покоління Х, вершники на драконах, глушителі, какофоністи, рейвери, стріт-едж, паркур, кіберкультура та багато ін.

Ми не можемо конролювати виникнення субкультур, оскільки потреба в них все одно буде завжди. Залишається сподіватись лише на те, що віяння, які з’являються будуть креативними, а не деструктивними, і не приноситимуть шкоди оточенню, натомість розвиватимуть і об’єднуватимуть ініціативну молодь.

Colors

WHAT'S YOUR COLOR?

Життя красиве, коли кольорове

Black - Mystery

Red - Passion

Blue - Commitment to true desire

Pink - Romance

White - Innocence

Golden - Very Successful or Promising

Green - Earthy [Renewal]

Yellow - Warm energy

Purple - Spiritual

Orange - Optimism

Animal prints - Wild.

Варіації на тему жіночої дружби

Вона взагалі існує?! Одвічна загадка. Я не вірила. Зрештою, як і багато людей.Як нещодавно виявилось — даремно. Життя, при чому моє власне, довело мені, що я жахливо помилялась.

Міркування, які супроводжували мене все життя виглядали так: жінки це такі сучки, які свідомо і сплановано руйнують всім життя, в тому числі собі. Жінки — це вселенське зло. Жінки покликані розбивати чужі сім’ї, відбивати чужих чоловіків, руйнувати чуже щастя. Розплідниці розпусти, спокуси і залежності. Мстиві і заздрісні. Інтригантки та істерички. Всі жінки — відьми.

Щодня я отримувала підтвердженя цьому. Щомиті. З кожною наступною, яку зустрічала на шляху. Як не дивно, я ніколи не відчувала жіночої солідарності. В моєму житті з ранніх років найважливішими людьми з оточення були хлопчики, хлопці і чоловіки. Ми часто висміювали жіночу кумедну логіку, поведінку, психологію і навіть зовнішність. Я завжди була своя серед пацанів. Tomboy — характеризували мене американські скаути, з якими познайомилась якось влітку. Мені було років чотирнадцять.

Проте ситуація колись мусіла змінитись. З часом (з віком!) мене почали смертельно ревнувати дівчата моїх друзів-чоловіків. Вони з неймовірною швидкістю і спритністю вносили деструкцію у наші стосунки і дружба блискавично руйнувалась. Як доміно. Як картковий будиночок. Тоді я, закономірно, ненавиділа їх ще більше і чомусь страшенно ображалась. Паршиві сучки! Була налаштована проти всіх жінок в засаді і справді не розуміла як можна з ними щось мати до справи.

Їхня реакція і досі незмінна на мої винятково дружні контакти з їхніми чоловіками. Тут все по-старому.

Однак, в моїй свідомості дещо змінилося. Суттєво змінилося. Не знаю як пояснити це. Мабуть, просто хотілось спробувати щось нове. Якось я просто стала відкритішою до них і почала пускати в моє життя. Спочатку була ВОНА, ПЕРША.... ПРІМА. Пристрасна, гаряча, палка, вогненна, богемна. Назавжди залишиться єдиною і неймовірно особливою. Зрештою, наші стосунки ґрунтувались не на дружбі спочатку. Дещо інше. Інше... У нас було пів року. Мені цього цілком вистачило, щоб мати неймовірні спогади решту свого життя. Вона розмалювала мої будні яскравими барвами, позбавила маси комплексів, стала родзинкою в моєму житті, а головне — цілком змінила світобачення. Я почала дивитись на жінок зовсім іншими очима. Відтоді я захоплююсь, дивуюсь, насолоджуюсь. А іноді навіть розумію.

Коли наші часи вже минали, з’явилась ще одна — АНГЕЛА. Чиста, світла, духовна, біла, невинна, щира, сердечна. Таких більше не існує. Вона впала з небес і робить життя всіх простішим. Неймовірно наївна, що є її найбільшою окрасої, при тому по-життєвому мудра. Авантюрна, креативна і смілива. Вона як оберіг. Моє миле дитя. Крихітна філліола. Вона завжди робить легше. Лікує найтяжчі рани.

Була ще одна. Нарешті я знову зустріла цю пташку. ПЕКТОРА. Вона з мого далекого минулого. Я відкрила її одного разу, багато років після знайомства, і потягнулась до неї. Чому не помічала її раніше? Сліпота?! Ніжна, тендітна, довірлива, віддана, делікатна і страшенно дотепна. Дуже різна. Часом дівчисько, — юнка в кросівках, а часом вишукана королева, за якою повертаюсь голови обидві статі. Вона завжди розуміє. Все розуміє. Не потребує слів.

Мудрість віків вчить, що друзі пізнаються в біді. Я мала змогу переконатись в їхній щирості. В мої найгірші години саме ці три феміни не дали несказанним тузі і печалі зжерти мене. Прибігти покинувши всі свої справи. Всю ніч тримати мене за руку. П’ять годин розмовляти по телефону. Цілісінький тиждень вигадувати що раз інші розваги, аби лиш я не думала про свої нещастя. Не задавати дурних запитань, не жаліти, не плескати по плечі, а просто слухати. Або мовчати зі мною. Жертовно. Сердечно. Віддано.

Цих жінок я ніколи не забуду, не покину, не віддам, не зраджу, не дам в образу.

.............................

Так, я люблю жінок. А чоловіків? Тепер час задуматись над цим.

Хочу!

ЛЮБЛЮ. ХОЧУ. БУДУ. МОЖУ.

МОЖУ. БУДУ. ХОЧУ. ЛЮБЛЮ.

Зимові жарти

От чесне слово, раніше ніколи таким не займалась. Ніколи б не подумала, що будучи дорослою, свідомою, розумною людиною, опущусь до розіграшів через інтернет. Це було лише раз і навряд чи буде повторення. Однак, Святі Небеса!, як неймовірно смішно це було. Якщо вірити у продовження життя сміхом, то я забезпечила собі з десять додаткових років.

Це був пізній зимовий вечір. Після тривалої прогулянки, ми з подругою зайшли до мене додому, щоб зігрітись за чашкою гарячого чаю. Зручно вмостились в ліжку з чаєм і ласощами і закутались вовняними пледами. Було очевидно, що вона залишиться в мене на ніч. В моїй гарячій помаранчевій кімнаті, якій я швидко додала затишку за допомогою тьмяного заспокійливого світильника і кількох свічок, ми зігрілись моментально. Чай був запашним, смачнезним. Швидко ми відчули повне блаженство. Спершу теревенили собі про все на світі. Проте, дуже скоро всі теми вичерпались, адже ми бачимось/чуємось/пишемось практично щодня і все, що слід, давно докладно обговорили. Отож, шукаючи ідей цікавого проведення часу, ми включили комп’ютер. Остаточно вирішивши, що фільму ми дивитись не хочемо, залізли в інтернет... Подруга захотіла заглянути до свого акаунту в соціальній мережі. Вона побачила там нового листа у скринці повідомлень. Відкривши його, раптом почала реготати. Виявилось, це якийсь її недавній знайомий, який бажав їй гарного вікенду. Вони цілком випадково познайомились на вечірці. Товариство цього чоловіка було для неї справжньою каторгою. Цілісінький вечір він відчайдушно намагався привернути її увагу — солодкі компліменти, невмілий флірт і жалюгідні спроби зав’язати дискусію на якусь культурологічну тему. Коли вона мені це барвисто розповіла, мені теж стало неймовірно смішно :)

Помітивши мою дівчинку в онлайні, він написав ще одне повідомлення. Це було дибільне «привітяксправи», настільки ненависне нами, що ми спершу й не думали нічого відписувати. Однак, одразу передумали. Зрештою, що ще може написати хлопець незнайомій дівчині, чиєї прихильності сильно прагне?! Вона все ще злились на нього за створений ним дискомфорт на вечірці, а тому вирішила, так би мовити, підіграти йому, наче він теж їй сподобався. Що було далі, читайте безпосередньо в нашій з ним переписці.

А: привіт, сонечко))) я скучила, шо робиш?

B: дякую дорогенька, зараз спілкуюсь з тобою. на телефон ти не відповідаєш... як в тебе день пройшов? ти в своєї подруги?

А: та мій тетефон в сестри в селі, я там його забула...(

B: коли ти встигла туди зїздити? сьогодні ще майже цілий день був в дома. тощо помив машину трохи, але з дощом скоро вибрудниться. а де ти ? як Катя?

А: мені в село недалеко :) я зараз на дууууже нудній вечірці у друзів. на щастя тут є нет і ти :)

B: я хотів до тебе заїхати, але вагався чи тебе випустять. в когось свято чи чого вечірка? я також радий тебе бачити!

А: я хіба якийсь пес, щоб мене випускали погуляти? ;( я образилась...

B: не ображайся, зараз на дворі тяжка хвороба.

А: про що мова? ;(

B: ... які тобі подобаються квіти? лови, тобі квіточка (висилає свій малюнок)

А: о, їх багато! головне, щоб це не були звичайні банальні сорти, а щось цікавеньке. особливо подобаються пасифлори і стапелії. також люблю амариліси. я взагалі мрію стати флористом! жаль, що у нас нема гарного ботанічного саду! напевно колись відкрию один, але для того треба доброго чоловіка...

B: чим ти любиш займатися, що любиш? мені все подобається.

А: оооооо.. ) інтересів в мене багато! недавно приєдналась до Зборівської спілки Трекерів! щонеділі переглядаємо фільми з циклу Стар Трек, їмо попкорн і спілкуємось :) я до них одразу після Служби Божої забігаю і залишаюсь на весь день! мій улюблений день в тижні! :) також обожнюю японську культуру і аніме! особливо Сейлор Мун і Покемонів. а ще обожнюю подорожувати. щовечора перед сном дивлюсь на фото якоїсь країни і налаштовую свій сон в потрібне русло і мені вона сниться :) і взагалі в мене під подушкою Атлас Світу. весь час переглядаю.. знаєш, хочу бути обізнаною в географію. коли напрешті виграю в лото, одразу поїду до Африки, бо там найкращі квіти.

B: дивно, я також якось сказав що хочу поїхати до Африки, коли була розмова за поїздки. Там багато диких звірів. Куди ти ходиш на Службу Божу? І коли в тебе буде телефон?)))

А: який ти цікавий :) на Службу Божу я ходжу до Церкви, майже завжди, хіба деколи в Костел. а телефон... ну я напевно свій залишу сестрі, бо в них там нема навіть стацірнарного, а в них хвора коза. тому буде телефон, коли куплю новий..) та мені і не треба зараз телефона, весь час дзвонять якісь невідомі і питають, що я роблю завтра ввечері. дивацтва.. :)

B: напиши може мені свій домашній, щоб ми могли з тобою зізвонитись і зустрітись. а хто тобі дзвонить я не знаю.

А: ні, вибач, домашній не вийде.. бо в моєї мама зараз в квартирі офіс і номер використовується тільки для роботи. вона дуже свариться, коли я його беру.. ( я наразі без телефона.. але то нічо страшного! пиши мені тут :)

B: в сестрички твоєї також виключений мобільний, такщо не знаю як з тобою звязатись. скажи телефон сестрички і мож подзвонити мені на №0936746863.

А: та в нас тільки в батьків тепер є телефони. тато за здоровий спосіб життя! а там та страшна радіація, ну ти знаєш! тай навіщо? а як в Союзі без телефонів було? можна і так знайтись..... якщо комусь треба — все вийде, Доля допоможе :)

B: ти розумниця, але колись люди писали один одному листи на домашню скриньку, твою я не знаю. а тут я зрозумів ти рідко буваєш. коли кудись сходими? маю свій старенький телефон але він тобі напевно не сподобається. може якийсь купим...брат має знайомого який постачає телефони в магазини...треба знати марку телефона і я в нього спитаю.

Наступний день

B: привіт! вибач за питання, але Андрія графіті лишаєш а мої удаляєш, чому так це щось означає значить...? подивись може можливо вдома підключити якийсь інтернет.

А: Привіт! хороша ідея щодо інтернету. вже кілька тижнів сушу голову над тим, чого мені бракує для повного щастя в житті! це нет вдома! ти влучив вяблучко, дякую!!! ти справді чудо ;)) .... якраз зараз приймаю ванну в подружки і маю тут доступ до нету (в ванні).. я така рада, шо ти в онлайні :))))

B: я тобі так сподобався?

А: ну як так можна?! не змушуй дівчину червоніти і переживати.... тут і так надто гарячо.. :)

B: а що ти робиш в подруги? побільше тобі парку!

А: та я в неї майже живу. так веселіше :)... дякую :)))))))))))))))))))))

B: як сестричка?

А: та я два дні її не бачила... просто вдома не була. а вона, я впевнена, нормально. здається має черговий роман...

B: це тобі чому так здається? хлопці часто навідуються зараз?

А: ну та, вона така :)

B: Коли схочеш поговорити або зустрітись то просто набери мене...красуня не скучай і бешкетуй )))

А: а ти шалун)))))))

B: коли йдеш на пари? і що будеш робити ще ці дні які не ходитимеш в інститут. Я щойно приїхав від бабусі, яка живе трошки далеко від Львова. Провідав дідову могилу. А чи ти є в якісь молитовній спільноті, а не тільки з хакерами щоб подивитись фільм. Я тоже маю доступ до фільмів такщо якщо будеш мати бажання вступай в клуб любителів кіно)))

А: які ще хакери??? та ти що?! ні! я у фан-клубі ТРЕКЕРІВ! ми ненавидимо хакерів, постійні мордобої.. знаєш, як то буває..... :) до речі, а тобі подобається Микола Басков?

B: може... а скажи мені чому видалила мій малюночок?

А: не ображайся.. я просто не зрозуміла, що там намальовано... так розізлилась сама на себе, що я така тугодумка.. може краще не малюй мені більше.. ти такий філософ.. дуже розумний і інтелектуальний.. а як я не зможу розуміти глибинності твоїх творінь, моя самооцінка впаде дуже низько.. психолог радив мені дистанціюватись від речей, які я не можу усвідомити.

B: то тому ти ще мене боїшся і тримаєшся на віддалі?

А: та, мені трохи страшно...

B: а чого боїшся, мене,я не кусаюсь) вовка боятись в ліс не ходити)(

А: просто для мене це все так несподівано... наче вперше...)

B: а для чого тобі психолог? може і я б сходив до нього, де він?

А: може :) цьом-папа! солоденьких снів :)

B: надобраніч сонечко!

Потім було ще чимало переписувань, вже без моєї участі, які врешті-решт, себе вичерпали. Знаю, що це надзвичайно інфантильно і незріло. Однак, це був єдиний раз, що я розважалась у такий спосіб і щоби колись пригадати це, пишу тут. Ми мали особливо піднесений настрій, коли ми вишуковували в мережі назви загадкових квітів, згадували божевільні теле-щоу і щонайбезглуздіших персонажів, придумували ідіотські заняття, а ще козу і психолога. Ту атмосферу, що панувала тоді в нашій кімнаті, варто згадувати і пробувати відтворити, щоправда у інший, достойніший спосіб.

P.S.: Бідолашний чоловічок, він, очевидно, навіть не здогадався... :)

Love is a losing game

От цікаво, чи можна любов назвати грою? Ми закохуємось і переходимо з рівня на рівень, відчуваємо азарт, нестримний потяг і бажання пізнати більше, все сильшіше захоплюємось, все більше часу їй приділяємо, так глибоко занурюємось в неї, що здається їй не буде кінця і тоді почуваємось щасливими, бо нам затишно, коли в нас є любов. Тому ми боїмось її вратити. Однак трапляється, що щось іде не так, нам не вдається подолати перешкоду. За короткий час ми втрачаємо все, чого так тяжко здобували. І тоді ми усвідомлюємо, що game over. Казці кінець. От тільки молодців немає, лише жертви...

Fire-fire

Це саме той колір.

Кохання з вогнем.