Знаєш чому?

Знаєш, чому ти мені подобаєшся?

Бо ти впертий, як віслюк. На кожне моє спонтанне необдумане гучне «ні» ти тихо кажеш «так». Щоразу, коли я кажу «чорне», ти кажеш, ні не «біле», бо тоді ти б мені геть не подобався, а «червоне», і це найкращий у світі компроміс.

Бавишся, що нескромний, хоча насправді скромний.

Тютюн і алкоголь не пасують тобі, а ти й не цікавишся цим. Лайка теж не пасує, але часом, коли ти бавишся, що нескромний, вдаєшся до неї. Виходить кумедно і ти вмить перестаєш.

Впевнений в собі, але не на 100% і переважно цього замало, однак, далеко не самовпевнений, що просто чудово.

Інтелектуальний, але про це не знає широкий загал, оскільки не амбітний і не прагматичний. Талановитий, про це загал знає краще, бо таке годі приховати.

Відвертий, але всім ділишся вдяючись до чисельних дотепів. Ну, це не дуже подобається. Проте, це теж унікально.

Надто ніжний і делікатний і надто боїшся не скоїти дурницю і, головне, не образити, тих, хто тобі не байдужий. Це зворушливо і викликає захоплення. Однак, твоє добре велике серце принесе тобі більше горя, ніж втіхи, бо у своїй щирості ти беззахисний перед акулами, які домінують у світі. Гаразд, хай не домінуюють, але мають ох який великий нищівний вплив.

То як, я подобаюсь тобі?

Кажи «ні» і втікай щодуху.