середа, 10 березня 2010 р.

Хто є наш Творець?

Про це не пишуть, майже не говорять і вкрай рідко думають. Бог, Господь, Творець, Автор, Пан, Елогім, Всевишній, Вседержитель. У нього багато імен. Його Свята Особа не піддається сумнівам і загальні Правди про Нього не переосмислюються, а просто передаються з віками. Однак, постає маса запитань. Особливо цікаво, на якій підставі про Всевишнього говоримо тільки в чоловічому роді? Колись про це задумувалась Ґретковська. Вона підходить до проблематики з неабияким гумором.

Коли Єві набридло райське одноманіття, вона попросила у Бога про розвагу. Він привів до неї звірят. Але вона й далі не була задоволеною.
«Якщо я створю тобі чоловіка, ти не будеш нудитись, але він буде погано з тобою поводитись, буде грубий, обмежений, агресивний... Зате цікавий»
«Хочу, хочу!!!» — наполягала Єва
«Добре, але за однієї умови: ти ніколи не скажеш йому, що тебе було створено першою. Це буде така собі маленька таємниця між нами дівчатками»

Важко залишатись до цього байдужими, адже в цьому таки є сенс...
Є сенс, а відповіді не існує.
Зараз час на роздуми — кому під силу.

неділя, 28 лютого 2010 р.

Orientation for Rosemary

Вперше в житті написала таку довгу байку. Одна ніч — одна казка. Гумор своєрідний і зрозумілий лише тим, хто на одній хвилі зі мною. Публікую оригінал, тобто англійською. Переклала її на рідну мову, але якось зовсім не гарно звучить. Може колись доберу кращих слів і зроблю більш вдалий переклад, який звучатиме краще, ніж оригінал...



This summer Rosemary Wilson moved to another city with her parents. Her father was offered a new job, he dreamed about all his life. Rosemary was really sad about the flit, because she loved her hometown with all her heart, though it was very small and unpromising. She also had a lot of good friends there and was the best student in the local college. Rosemary was sure that in the new city her life would be terrible, because she was an intravert and it was really hard and stressful for her to adapt herself in a new place. The city they moved to was called New Babylon or just Babylon as it was much often called. It was five times bigger then her hometown. The first two weeks there the whole Wilson family, besides organizing everything with the new house, were trying to find a really good college for Rosemary. She was fond of drawing, that’s why the final decision was to go to the Babylon Сollege of Arts (BCA).

When they came to the College the first time officially to sign up for the coming year, the dean met them in his huge office. While the dean was explaining to the girl's parents all the rules and details about the college and admittance of Rosemary, he asked one of the senior students to show her around.

It was a tall handsome young man. He introduced himself as Andy and politely offered Rosemary to follow him for a small excursion. They exited the dean's office and walked slowly down the hall. Here the excursion started.

Andy: Here is our huge hall in which nearly five hundred of our lazy students are scamping daily. Here is where the day of each student starts, as well as the teacher and any worker of the BCA — our Big Corruptional Academy. Don't be confused, Rosemary, I know, it's not really what you expected, but still, despite some nuisances you will enjoy studying here. Let's turn to the left. There are some rooms, where classes are held. Students have some lectures here, we also take tests every week. And here is your future classroom. It's nice and cozy. Last year the walls were brushed in this beautiful pink colour, as bright as roseberries. The girls of your future group have brought these pretty barbie-dolls and teddy bears. This huge mirror was put overthere by the boys of the same group. They also hung these strawberry curtains.

Pay attention, the best desk to sit in, espesially during the tests, is over there, in the left corner under the picture of Hello Kitty. It is the best place to cheat. Don't ever sit down behind the desk in the middle, because Big Barry sits here, he usually has stomache disorders and makes some smells all the time. The stink is awful. Last year Amanda even lost consciousness.

Be careful with the Italian professor. His name is Lorenzo and he is really a fanatic about his work. He is fond of poetry. Sometimes while reciting Italian poems he increases his voice, so the students of the first two rows have to shut their ears with the hands. He might also spit on the students sometimes. Once he even got on the table and shouted: ‘‘O bella e vaga Aurora!” He is weird, but handsome and romantic. All the girls fall in love with him. On Valentine’s Day last year he got 227 valentines, considering there are 234 girls in the college.

As for some dangerous things, there are few guys in your group who compete between themselves in cutting off girl’s pony-tales and pig-tales. So be careful and don’t ever fall asleep during classes, even in Mrs. Salt’s class, who teaches the Theory of Art and buzzes like a fly, so nobody can understand her. You can easily recognize these violent boys by their clothes; they wear only lime-green, unlike the others, who wear mostly pink. By the way, you shouldn’t wear this beautiful blue dress, because everybody will think that you are a black ship and will boycott you. The boys are members of the college organization — The Babylon Criminal Apprehension (BCA).

In your group there is one more person you should stay away from. It is Chloe Davis. Near three years ago she started to date with some Diego Rojas. She feels very jealous about him, and suspects all the other girls are trying to steal her boyfriend, though none of us have ever seen him. Chloe is very emotional and reacts all the time. She might even try to fight with the girls. She is sitting over there near the picture of the Latino guy and the hearts everywhere on it.

Let’s see the other classrooms. Here is the Painting class. You will spend a lot of time here while studying. It is not allowed to speak here during classes. Those who speak will be punished harshly — he will have to finish his painting standing on one leg. If he does not finish his work, he will have to drink his paints. But calm down, it has never happened yet.

And here is our Magic room for meditation. Every day after the theoretical studies, all students come here and try to get some inspiration before starting art. You ask about the smell, oh yeah, it is from the aromatic chopsticks. They really help you to concentrate on the highest matters. There is also a great shisha from Egypt, however, it is only for seniors. But don’t be disappointed, you can give a small bribe to any of the senior students and he will allow you to inhale it few times. You are not disappointed about it? You don't smoke?! Oh, I see. You are very odd, Rosemary, try to keep it secret, because otherwise the others won't speak to you.

Okay, let’s continue. Right now we are in one of the most important apartments of the BCA. It is our gym. Everybody in the Academy should practice some sports. We have a lot of alternatives, including cricket, ping-pong, billiards, figure skating and chess for fat students. But the most prestigious workshop is the cheerleading. In our Academy, the Babylon Cheerleading Association (BCA) is located. Do your best to join it!

I also would like to show you our awesome dining room. It is on the seventh and last floor. It is a really good location, because while going there we lose weight. Every day we eat the same — buckwheat, fish cutlet and salad with fresh vegetables. You hate fish and vegetables? It’s not a big deal. You will enjoy the meals here. Our chief cooker, Mrs. Washington, has huge experience. She has worked here since the establishment of the college, which means hmm… wow! 89 years! So, I'm sure you will enjoy her food.

Rosemary, are you okay? Your face is pale. If you need to go to the bathroom, it is outside, only 500 m from the college. No, we don’t have any water closets inside, except one in the Teacher’s room, but student’s are not allowed to use it. Rosemary! Come back! Where you going?! I haven’t shown you our cemetery of bad and fake paintings!

I guess, she’s gone… But she will come back. She hasn’t seen the other colleges yet.

пʼятниця, 19 лютого 2010 р.

Тиха ніч

Коли в наші дні в центральному кварталі зникає електрика, спершу настає подив, потім обурення, а потім... блаженство. Дивно, адже це трапляється вкрай рідко, майже ніколи. Маса обурення, бо що вони собі думають, куди ж ввечері без світла, ще й взимку. Неймовірне блаженство! Задоволення від тиші, спокою і відсутності дратівливих звуків, до яких ми, зрештою, звикли.


Як часто всю ніч гуде пральна чи посудомийна машинка. Як гучно снують машини надворі. Вночі мама пригріває малечі молоко, а тато закладає інгидієнти у хлібопічку. На це так бракує часу вдень, тому всі роблять домашні справи вночі. Ми звикли чудово абстрагуватись від цих монотонних звуків. Можемо навіть читати книжки, студіювати університетські дисципліни, працювати над дисертацією чи навіть вчити на пам’ять вірші. Проте, ці сучасні вже звичні звуки насправді страшенно шумні і надзвичайно контрастною є їх відсутність. Коли знинає електрика...


Добре мати вдома свічки. В мене завжди є. Багато. Різної форми і кольорів. Розcтавивши їх по всій кімнаті і всівшись на підлогу, я відчула давно незвіданий затишок. В тиші здавалося, що змогла б зосередитись тоді на чому завгодно. Ще не хотілося спати. Я обрала собі заняття. Відкрила найбільшу шухляду і недовго думаючи вивалила все на підлогу.

Дивовижно, скільки дивних і давніх речей я там познаходила: записки, непотрібні браслетики і персні, малюнки, подаровані мені сестрою та кузинками, якісь фотознімки, олівці, ксерокопії з якихось книжок, одна чайна ложка, сіль і цукор в пакетиках, конспект з європейських цивілізацій та ще якогось минулорічного семінару, який проводив наш професор, а також підставки під горнятка, давно списані блокноти і навіть один власний вірш. Звісно, перелік безконечний. Щиро дивуюсь, як могло дійти до такого захаращення, адже доволі систематично роблю ґрунтовні прибирання, особливо останнім часом. Складаю по кольорах шкарпетки чи намагаюсь зробити рівненький стосик з різних за формої шаликів та хустинок. При цьому якось трапилось так, що я зовсім нехтувала тією єдиною шухлядою. Багато часу знадобилось, щоб намилуватись всіма знахідками. Багато з них навіяли милі спогади, зворушливу ностальгію. Звісно, не про чайну ложку йдеться. Потім я почала повільно сортувати всі оті дрібниці. На деякі речі востаннє опускала погляд, обдаровувала усмішкою і опускала до смітника. Всьому іншому дбайливо знаходила своє нове місце. Тепер шухляда зовсім порожня. Тимчасово. Може зберігатиму там свої чудові свічки, хто зна.


Невдовзі я солодко заснула. І проспала всі вранішні пари, адже електричний будильник не спрацював.

середа, 10 лютого 2010 р.

Сoffee



Кава. Ми з нею нерозлучні. Дві чашки після прокидання, дві за ланчем, і ще півдесятка до вечора. Запашна. Пряна. Гірка.



Відчуваю Тепло

Сьогодні влаштовую собі милі спогади, які маю за останній рік. Тут найзворушливіша творчість, що будь-коли була мені присвячена близькими людьми.

1. Вірш

Не волосся — вогонь,
і не погляд, а постріл!
І пелюстки долонь розтулились вітрам навздогін.
Може завтра ти зіллям огненним спопелятимеш простір
і останню вологу тобі
віддадуть стебелини тугі
різних квітів і трав,
і коріння дерев, і джерела,
темний мох на камінні старому, як світ.
Не волосся, а сонце -- спекотне, веселе,
що увечері втомлено сіло спочити на цвіт.

2. Сліди на асфальті



3. Cліди на пергаменті






4. Cліди в серці. Моя ніч.



















5. Poem

Just wait until

Twenty minutes

How to waste

For some eternity

For some a taste

For me – it doesn’t matter much

I am traditional as such

And if you haven’t had your fill

Just wait until

Twenty minutes

How to waste

For some eternity

For some a taste

So write a longer poem please

(I will not get down on my knees)

And if you haven’t had your fill

Just wait until.




вівторок, 26 січня 2010 р.

The Best Think I Like About…

Lviv: the most beautiful city in the world. I adore it’s social life, various events, friendly people, 4 seasons, architecture...

I love it's Rynok Square, wet track, tram bell, small cafes, newspapers, musical notes, cigars, flavored coffee, books (a lot of books, their smell…), book stores, lions, fountains, art galleries, music, jazz, street musitians, confectionery masterpieces, cinnamon, fashion, pigeons, parks, loneliness, despair, infinite happiness.

retro. tango.

Tango in the Market Square. Tango on the pavement. Tango in the Powder Tower. Tango on the roof. Tango in the heart.

Lviv is a valuable treasure.

Lviv is a passion.

Lviv is a mistery.



вівторок, 12 січня 2010 р.

Ab imo pectore (з глибини душі)

Колись я писала ессе про залежності. На днях знайшла його в себе на комп’ютері — приємно було перечитати, адже текст ішов з глибини душі. Пригадую, пишучи я дуже захопилась процесом, виникало багато думок. В мене було небагато часу, щоб розкрити концепт і передати всі свої міркування, оскільки це було домашнім завданям на наступний день. Традиційно прагнула виокриметись і написати щось зовсім відмінне від інших, принаймні з моєї групи. Отож, щоб уникнути прісних і надто поширених стереотипних опіній про пороки сьогодення, я почала роздумувати що ж для мене самої є залежністю. Ну не алкоголізм, нікотин чи таблетки точно. Як і не більшість поширених вад. Так вже сталось, що не страждаю жодною заразою, чому дуже рада. Хіба лише кавою зловживаю, але і то не завжди, а лише в особливо напружені моменти мого студентського існування. Надто довго роздумувати не довелося, я одразу визначила, без чого не здатна жити. Це — ...

А втім, ось воно ессе. Дізнавайтесь по порядку. В такому ж вигляді, в якому я подала його на розгляд досвідчених експертів.



Залежність. Мій погляд


Однією із загрозливих проблем сучасності є залежність молодих людей (і не тільки) від різного роду спокус. Особливо гостро вона лежить сьогодні, у час стрімкого розвитку науки і техніки, що тягне за собою жорстку конкуренцію у всіх аспектах людської діяльності. Тому не дивно, що в мас-медія широко висвітлюють і застерігають проти залежностей. Здебільшого, в засобах масової інформації йдеться про згубну тягу до алкоголю, куріння, наркотиків, азартних ігор, інтернету; про зловживання їжею (зокрема, солодощами), кавою, ліками — знеболюючими, заспокійливими і снодійними, які виробники пропонують як панацею від усіх бід; про такі нездорові схильності як німфоманія, клептоманія та шопоголізм тощо. Цей ряд ще довго можна доповнювати.
Прийнято вважати, що залежність — це концепт із суто негативною конотацією. В одному з інтернет-ресурсів зустрічається така дефініція: «залежність — це дошкульне явище, яке завжди буде актуальною проблемою...» (http://www.netnarkotik.ru/ua_zalezhnist). Загалом, в сучасних працях, присвячених цій тематиці, домінують різко негативні оцінки цього поняття.
Але я хотіла б спростувати, що всі залежності є неодмінно дошкульними явищами. Звісно, якщо йдеться про алкоголізм, наркоманію, залежність від таблеток і т.п., то тут очевидно немає позитивного, ба, навіть нейтрального контексту.
Отже, в якому контексті можна говорити про залежність як про явище позитивне?
Спробую сформулювати інше визначення залежності, яке я вважаю більш об’єктивним. Залежність — це нестримна тяга людини до чогось. До чогось... А чи може це щось бути позитивним явищем? З упевненістю і на власному прикладі відповім, що так. Існують залежності, які не приносять ані жодної шкоди організмові, ані оточуючим, а навпаки сприяють працевіддачі, навчанню, а іншим приносить радість від споглядання. Серед таких залежностей називаю мистецтво, літературу, різного роду творчість.
Щодо мене, то вже рівно рік я насолоджуюсь одною потужною залежністю. Мова йде про танго. Аргентинське танго.

Аргентинське танго — танцювальний жанр, який з’явився у Буенос Айресі (Аргентина) на зламі 19 і 20 століть і фактично був створений емігрантами з Європи. У результаті зіткнення культур європейців і корінного латино-американського населення, і виник цей новий танець як спосіб самовираженння за допомогою музики. Танго народжене з багатьох інших танців, зокрема хабанери, польки, вальсу, корріди та ін.
Зараз танго танцюють без перебільшенння в усьому світі. Один невідомий тангеро на сторінках інтернет-форуму московського танго-клубу висловився так з цього приводу: «тангоманія... це дійсно манія, епідемія, яка захопила весь світ. Мабуть лише Арктика і Антарктика залишаються поза зоною її досяжності». Цікаву думку висловив мій знайомий тангеро: «танго — це окрема всесвітня мережа». І справді, куди б ми не поїхали, всюди існують танго-клуби, куди легко можна потрапити і відчути себе «своїм серед своїх».
Аргентинське танго — танець, що танцюють в парі, танець для двох. Традиційно, партнер запрошує партнерку на три танці. Перший — це знайомство в парі, другий — це тісний зв’язок, кульмінація, а третій — це прощання. Якщо партнери вже знайомі між собою, то це може моделюватись трохи по-іншому. Тангеро неодмінно повинні додержуватись етикету та спеціальних правил поведінки (Codigos) на танцполі. Унікальність танцю поляає в тому, що це повна імпровізація, а не заздалегідь завчений ланцюжок рухів. Оскільки танго — імпровізація на рівні кроку. Тому повноцінний танець може вийти навіть з тим, хто танго ніколи не танцював, а просто відчуває партнера.


Важко передати словами ті відчуття, яке пара відчуває танцюючи. Перш за все, виникає тісний емоційний, майже інтимний, зв’язок. Байдуже, чи люди, що танцюють в парі знайомі чи ні, чи подобаються один одному, чи ненавидять, чи одружені між собою, чи вперше бачаться... Це все відходить на задній план. В цьому є щось незвичне і цікаве.

Це соціальний танець, тому в ньому немає суперницва, межа між викладачами і учнями відносна. Кожен сьогоднішній учень вже завтра може передавати свої знання комусь ще, а відтак і самому стати вчителем.

Дозвілля з танго дуже цікаве і захоплююче. Щотижня відбуваються танго-вечірки, що називаються мілонгами. Для тангеро — це улюблений час. На мілонги ретельно вибираються, форма одягу — елегантна, обов’язкове спеціальне взуття.

Ця залежність, як і будь-яка інша, має певні особливі характерні симптоми. Спробую сформулювати головні з них: у тангеро почуваються нещасними, якщо вони не мають нагоди танцювати принаймні один раз в тиждень; вони всюди носять/возять з собою пару танцювального взуття; слухають танго-музику постійно; у їхньому вечірньому гардеробі домінує чорний колір; з приходом у танго, погляд на взуття та одяг різко міняється; будь-яка площа розглядається виключно з точки зору можливості її пристосування до танцполу; часто танцюють подумки; тангеро в кожній розмові щось згадують про танго; для них світ ділиться на танцюючих і тих бідолах, які не танцюють; вони не уявляюють своє життя з нетанцюючою людиною; весь час у повсякденному житті вони імітують танго-фігури, часом навіть не контролюючи власних дій.

Для нас, тангеро, танго — це життя, а життя — це танго. І навіть, якщо ми цілком виснажені, танго заряджає нас енергією, створює особливий настрій, абстрагує від повсякденних клопотів і суспільних проблем, відправляє у приємне забуття, за межі реальності. Невідомо чому, але факт, що як тільки ми ступаємо на танцпол, відчуваємо безмежне щастя і задоволення, аналогій яким нема в повсякденному житті. Живемо від мілонги до мілонги; весь тиждень в думках повертаючись до попередньої і з величезним нетерпінням очікуючи наступної. Дивимось десятки-сотні відео в інтернеті, намагаючись запам’ятати і скопіювати рухи аргентинських метрів танго. Вишуковуємо стільки ж нових треків і без кінця їх прослуховуємо; а чуючи музику уявляємо, як танцювали б під неї.

Танго пропонує цікаве, насичене проведення часу. Як правило тангеро збираються принаймні раз на тиждень на мілонзі, але також часто зустрічаються в кав’ярнях, щоб поспілкуватись і випити разом кави. Завдяки стійким правилам етикету, атмосфера у танго-середовищі (у клубах, на мілонгах чи заняттях, на дозвіллі) дуже приємна і сприяє розвиткові хороших манер у членів спільноти. Тангеро — це здебільшого прихильники старої школи галантності і ввічливості. Це інтелігентне товариство, де окрім власне танцю відбувається цікаве спілкування, переважно на світські теми (література, музика кіно, культурні події Львова та інших міст). Танго пропагує здоровий спосіб життя — на мілонгах чи будь-яких інших заходах танго заборонено курити, а постійні тренування на заняттях сприяють хорошому фізичному стану та зменшенню зайвої ваги. Крім того, приналежність до такої спільноти сприяє усвідомленню людиною свого місця в соціумі і своєї важливості для нього. Бути в танго-спільноті — це чудова нагода знайти хороших друзів і близьких за духом людей.

Звісно, це залежність. Але чи варто з нею боротися?...

субота, 9 січня 2010 р.

Варто затямити

Males and females do not represent two discrete populations, heterosexual and homosexual. The world is not to be divided into sheep and goats. Not all things are black nor all things white. It is a fundamental of taxonomy that nature rarely deals with discrete categories. Only the human mind invents categories and tries to force facts into separated pigeon-holes. The living world is a continuum in each and every one of its aspects. The sooner we learn this concerning human sexual behavior the sooner we shall reach a sound understanding of the realities of sex. (Alfred Kinsey, Sexual Behaviour in the Human Male, 1948)

понеділок, 28 грудня 2009 р.

Причини утворення субкультурних середовищ в Україні


Ні для кого не є новиною, що в Україні існує чимало субкультур. Це такі соціальні угрупування, які об’єднані спільними специфічними вподобаннями і більше чи менше виходять за рамки загальноприйнятих норм. В країні існує надзвичайно багато течій субкультур. Здебільшого це модні віяння із Заходу, особливо Сполучених Штатів Америки.
Причини їх формування різноманітні. Зокрема бажання і внутрішня потреба виділитись із загальної сірої маси за рахунок нетрадиційного одягу і поведінки; спроба самовираження, вияв індивідуальності; намагання стати у центрі уваги; метод протесту дітей (підлітків) проти дорослих. Останнім часом, до субкультур здебільшого належить молодь, хоча, досі існує так звана «стара школа».
В субкультур, як і в будь-яких інших угрупувань, є велика кількість супровідних атрибутів і ознак, які виокремлюють їх з-поміж «нормальних» людей. Найяскравішими і найпомітнішими прикладами є сленг (часто з великим вмістом нецензурних слів і лайки); стиль одягу і зачіски (яскраві кольори у представників субкультур гіппі, реґґі й панків та похмурі, з домінуючим чорним — у ґотів і металістів); стиль життя і поведінки (регулярні зустрічі представників окремих субкультур, традиційне проведення часу; викикнення у них чогось на зразок ритуалів); стабільний емоційний стан (емо — завжди сумні, дуже чутливі, витатуйовують сльозу під оком, кольори — поєднання чорного з рожевим; ґоти — похмурі, гнітючі, навіть страшні, задумуються про кінець світу, часто чинять суїцид, їх головний символ — скелет, чи зображення смерті в каптурі з холодною зброєю); нікнейми (прізвиська, які обирають собі представники субкультур).

Проте головним каталізатором майже всіх субкультур є музика. Багато з них сформувалось на підставі музичних захоплень засновників угруповань. Часто назви субкультур виникали за назвами музичних стилів (панки — панк; металісти — геві метал; рокери — рок, гард рок; репери — реп, гіп-гоп та ін.). Музика — невід’ємний елемент будь-яких субкультур. Вона надихає їх представників, об’єднує між собою. Музичні тексти і мелодії несуть головний настрій угруповань. Налаштовують їх до творчості, медитації.
Також субкультури виникають за статусом (мажори, лохи), назвами гобі (байкери, клабери), зовнішнім виглядом (растамани, скінгеди, нудисти, босяки) та чимало інших.
Під впливи субкультур найчастіше потрапляють підлітки, які прагнуть у такий спосіб привернути до себе увагу. У час розвитку і перехідного періоду від дитини до дорослого (який може тривати багато років) підлітки є дуже чутливими до всього зовнішнього світу. Тяжко реагують на брехню, на особисті стосунки, на невдачі, на зміни і т. п. Часом присутня недовіра до батьків, яких такі проблемні підлітки вважають чи не найбільшими ворогами.
Стаючи частиною якоїсь субкультури, вони намагаються бунтувати і виявляти численні спротиви і своє нерозуміння світу. Шукають і, головне, знаходять собі авторитети серед музичних виконавців, субкультурних ватажків, якихось неординарних, яскравих, але ймовірно кримінальних постатей тощо. Молодь бачить в субкультурах багато привабливого, скажімо, практично відсутність заборон, обов’язків, потреби відповідальності... Вони просто йдуть за течією, разом із собі подібними, і не задумуються про майбутнє. Найприкріше те, що, навіть виділившись з так званих «сірих мас», вони стають цілком «бездумними масами», якими легко маніпулювати і відмивати гроші.
Загальновідомим фактом є те, що невід’ємними атрибутама у майже будь-якій субкультурі є алкоголь, цигарки, вільний секс, наркотики та галюциногенні речовини. Тому для виробників і розповсюджувачів цих речовин, а також лікарів (психоаналітиків, венерологів) та ін. існування проблемної молоді є дуже необхідною. Але, мабуть, найбільше з них користають їхні ж ватажки, які використовують несвідому й легкокоманіпульовану молодь у власних потребах. Тут може йтися про кримінальні злочини, навіть убивства.

Я вважаю, що субкультури — це спосіб самовираження здебільшого закомплексованих людей, яким не вдалося привабити до себе увагу нічим іншим, окрім свого зовнішнього вигляду. Частково в цьому є провина батьків, які не зуміли навчити своїх дітей відрізняти добре від поганого (щоправда, вважається, що великою кількістю представників субкультур серед підлітків є діти з неблагополучних чи неповних сімей, або ті, чиї батьки в період дозрівання їх дітей знаходились за кордоном на заробітках). А частково і влади, яка закриває очі на діяльність і розповсюдження субкультур, що може в результаті привести до фатальних наслідків.
Від початку нового тисячоліття кількість субкультур дуже сильно збільшилась. Виникли зовсім нові, чудернацькі і наразі зовсім незрозумілі мені течії. Ось кілька прикладів: покоління Х, вершники на драконах, глушителі, какофоністи, рейвери, стріт-едж, паркур, кіберкультура та багато ін.

Ми не можемо конролювати виникнення субкультур, оскільки потреба в них все одно буде завжди. Залишається сподіватись лише на те, що віяння, які з’являються будуть креативними, а не деструктивними, і не приноситимуть шкоди оточенню, натомість розвиватимуть і об’єднуватимуть ініціативну молодь.

вівторок, 22 грудня 2009 р.

Colors


WHAT'S YOUR COLOR?

Життя красиве, коли кольорове

Black - Mystery

Red - Passion

Blue - Commitment to true desire

Pink - Romance

White - Innocence

Golden - Very Successful or Promising

Green - Earthy [Renewal]

Yellow - Warm energy

Purple - Spiritual

Orange - Optimism

Animal prints - Wild.