Любіть себе щодня, тоді інші робитимуть те саме.
На вулицях практично безлюдно. Всі святкують псевдосвято. Дівчата огидно розфуфирені, не зважаючи на мороз, шпацерують в тонесеньких капронках; ігнорують шапки, щоб не зіпсувати зачіски. Сканують поглядом горизонт, кліпають нафарбованими очиськами і шморгають червоними змерзлими носами. Побачивши привабливих представників мужньої статі, жадібно пожирають їх очима в очікуванні жалюгідного букетика за 25 грн.
Якщо котрійсь не пощастило із увагою чоловіків, тоді вона шукає розваг з подругами і тягне їх по крамницях, адже треба якось себе в втішити з такої особливої нагоди.
Якщо раптом у цей день випало йти на роботу, з їхнього лиця не сходить невдоволена гримаса аж до вечора. Ситуацію може врятувати лише квітка від шефа і пів сотні вітань в соціальній мережі.
Домогосподарки з нетерпінням чекають на презенти від чоловіків і щиро розчаровуються, якщо їхні кращі половинки не відзначать їх чимось "з душею".
В мене це все викликає сум і розчарування. Я зовсім не знала радянщини, в міру дати свого народження, однак, такі примітивні свята змушують мене відчувати себе його частиною.
Чому б не заснувати свята вишиванки, української ідентичності чи єдності сходу і заходу? Відповідь: для чого, якщо совєти залишили нам чудовий спадок, яким можна користуватись ще десятки років не задумуючись про власну неповторність.
Сьогодні ми — я і ті, хто зі мною, — абстрагуємось від реалій васьмова марта і працюєм, працюєм, працюєм, намагаючись не дратуватись видовищами.
Бажаю вам, щоб кожне 8, 12, 19, 24 березня, а також 2, 9, 16, 29 квітня, а також 5, 10, 14, 21 травня і .... були сповнені для вас втіхою і позитивом. Пам'ятайте: людина сама володіє своїм настроєм, вона сама господар свого життя, слід кожен день робити святом, а не шукати прив'язки в календарях.
